Тема лекції: травлення, його типи І функції. Роль порожнини рота в травленні



Дата конвертації09.06.2016
Розмір445 b.
#5467


ТЕМА ЛЕКЦІЇ: ТРАВЛЕННЯ, ЙОГО ТИПИ І ФУНКЦІЇ. РОЛЬ ПОРОЖНИНИ РОТА В ТРАВЛЕННІ








Роль соляної кислоти в процесах травлення

  • 1) сприяє набряканню білків, полегшуючи їх гідроліз;

  • 2) сприяє перетворенню пепсиногенів на пепсини;

  • 3) створює оптимальні умови для дії пепсинів (у примукозному шарі рН дорівнює 1—1,5, у порожнині шлунка – 3–5);

  • 4) виконує захисну функцію, бо має бактерицидні властивості і запобігає попаданню бактерій у тонку кишку;

  • 5) сприяє моторній та евакуаторній функціям шлунка;

  • 6) стимулює виділення S-клітинами слизової оболонки дванадцятипалої кишки гормона секретину.





Панкреатичні ферменти

  • 1. Протеази (діють на білки):

  • За механізмом гідролізу:

  • а). Ендопептидази (трипсин, хімотрипсин, елестаза) розщеплюють внутрішньопептидні зв‘язки білків, утворюючи пептиди і амінокислоти.

  • б). Екзопептидази (карбоксипептидаза А і В, амілопептидази - розщеплюють в білках і пептидах кінцеві зв‘язки, звільняючи амінокислоти одну за одною

  • 2. Ліпази (діють на жири).

  • Ліполітичні ферменти виділяються в неактивному (профосфоліпаза А) і активному стані (панкреатична ліпаза). Панкреатична ліпаза гідролізує нейтральні жири до жирних кислот і моногліцнридів; фосфоліпаза А розщеплює фосфоліпіди до жирних кислот.

  • 3. Амілази (діють на вуглеводи)

  • 4. Нуклеази (розщеплюють амінокислоти):

  • рибонуклеаза і дезоксинуклеаза.



МЕХАНІЗМ АКТИВАЦІЇ ПРОТЕОЛІТИЧНИХ ФЕРМЕНТІВ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ



ІНГІБІТОРИ панкреатичних ферментів

  • I - група інгібіторів, які синтезуються підшлунковою залозою

  • ІІ - група інгібітори сироватки крові (коллідин).

  • ІІІ - інгібітори панкреатичних ферментів, які містяться в харчових продуктах, зокрема в бобах.



Значення соку підшлункової залози

  • Полягає в основному в тому, що під його впливом гідролізуються білки, жири та вуглеводи. Якщо перев'язати протоку залози, то буде засвоюватись лише 40 % жирів та 50 % білків.

  • Гідрокарбонати, що входять до складу соку, нейтралізують кислий хімус, який надходить із шлунка. Створюються оптимальні умови для дії ферментів підшлункової залози та кишкового соку.



Розрізняють три фази секреції: головну, шлункову та кишкову.

  • Розрізняють три фази секреції: головну, шлункову та кишкову.

  • Під час головної фази секреції основна роль належить нервовим впливам, що реалізуються через блукаючий нерв під час умовно- та безумовно-рефлекторних реакцій. Під впливом вигляду, запаху їжі, її надходження у ротову порожнину рефлекторно виділяється сік підшлункової залози. Симпатичні нерви здійснюють трофічний вплив на підшлункову залозу, їх імпульси посилюють синтез органічних речовин, у той же час пригнічуючи їх виділення.

  • Під час шлункової фази нервові впливи зберігаються, але починають діяти гуморальні фактори, зокрема шлунковий гастрин.

  • Кишкова фаза характеризується чіткою залежністю кількості соку та його складу від складу хімусу. В цей час вирішальне значення мають гуморальні фактори. Під впливом хімусу, що надійшов у 12-палу кишку, утворюються два гормони – секретин і ХЦК-ПЗ. Секретин утворюється у S-клітинах слизової оболонки 12-палої кишки під впливом НСl, ХЦК-ПЗ, у І-клітинах цієї оболонки – під впливом продуктів гідролізу білків та жирів. Секретин діє на клітини проток підшлункової залози. Під його впливом виділяється багато соку з високою концентрацією гідрокарбонатів та малою кількістю ферментів. ХЦК-ПЗ впливає на синтез та виділення ферментів ацинарними клітинами залози. Під його впливом виділяється мало соку із значною кількістю ферментів.



ЖОВЧОУТВОРЕННЯ

  • Жовч утворюється в гепатоцитах печінки, потім системою жовчних протоків потрапляє в жовчний міхур і через відкритий сфінктер загальної жовчної протоки – у дванадцятипалу кишку. Жовч утворюється в печінці постійно, а надходить у кишку періодично. Тому розрізняють два процеси — секреції жовчі та її виділення в кишку у зв'язку з прийомом їжі.





Склад жовчі



Функції жовчі:

  • 1. Жовч необхідна для нейтралізації кислого шлункового вмісту.

  • 2. Білки жовчі зв’язують пепсин, усуваючи руйнівний вплив на слизову кишок шлункових протеаз.

  • 3. Жовч підвищує активність панкреатичної ліпази.

  • 4. Емульгує жири.

  • 5. Жовчні кислоти сприяють стабілізації утвореної емульсії.

  • 6. Жовч необхідна для всмоктування жирних кислот, каротину, вітамінів-Д, Е, К.

  • 7. Жовч підвищує тонус і посилює перистальтику кишок, переважно дванадцятипалої і товстої.

  • 8. Жовч має бактеріостатичну дію на кишкову флору, попереджуючи гниття.

  • 9. Жовч сприяє фіксації ферментів на поверхні ворсинок.



БУДОВА СТІНКИ ТОНКОЇ КИШКИ



Склад соку тонкої кишки

  • Протягом доби утворюється близько 1,8 л соку. При центрифугуванні сік ділиться на дві частини: надосадова рідина майже не містить ферментів, а в осад випадають велика кількість злущених з поверхні кишки епітеліоцитів (за добу злущується близько 200 г), слиз, лейкоцити і значна кількість різних ферментів (близько 20), які беруть участь у завершальних стадіях гідролізу білків, жирів та вуглеводів. Найважливіші з них – пептидази, сахараза, мальтаза, лактаза та ліпаза. Сік також містить ряд неорганічних сполук. рН соку досягає 7,5–8,0. Епітеліоцити слизової оболонки тонкої кишки інтенсивно відновлюються, їх життєвий цикл становить близько 5 діб.

  • Функції кишкового соку.

  • За його участю відбуваються остаточний гідроліз поживних речовин, захист слизової оболонки, підтримання хімусу в рідкому стані, формування лужної реакції кишкового вмісту.



Порожнинний і мембранний гідроліз поживних речовин

  • Процеси остаточного гідролізу і всмоктування поживних речовин відбуваються на мембрані епітеліальних клітин тонкої кишки. Сюди надходять частково перетравлені інгредієнти після попереднього розщеплення під впливом ферментів травних соків у кишках.

  • Внутрішня поверхня кишок має вирости – мікроворсинки. У свою чергу їхня поверхня вкрита шаром глікокаліксу (мукополісахариди). На глікокаліксі містяться адсорбовані ферменти, що утворюють своєрідний "малий конвейєр". Ферменти, які лежать ближче до порожнин кишки, перетравлюють відносно великі молекули харчових речовин. Біля основи глікокаліксу містяться ферменти, фіксовані на клітинній мембрані, які остаточно гідролізують речовини. Тут, на мембранах ентероцитів, розташовані системи транспорту, котрі забезпечують їх всмоктування.

  • Ферменти, які здійснюють мембранне травлення, утворюються власне епітеліоцитами, а також надходять сюди з соком підшлункової залози. Серед них є ферменти, що остаточно гідролізують вуглеводи, білки та жири.

  • За рахунок складок слизової оболонки кишок, ворсинок і мікроворсинок різко збільшується загальна площа тонкої кишки. У дорослої людини вона становить близько 200 м2.



ТОВСТА КИШКА



Регуляція секреції тонкої та товстої кишок

  • Приймання їжі практично не впливає на секрецію соку. Домінуючу роль у регуляції секреторної функції тонкої кишки відіграють місцеві рефлекси. Це реакція на тактильні чи хімічні подразники. Хімічними стимуляторами є продукти травлення білків або жирів, панкреатичний сік, кислоти. Наявність у хімусі продуктів гідролізу білків та жирів стимулює секрецію багатого на ферменти соку. Таким чином, секреція стимулюється тоді, коли є хімус.

  • Секрецію соку тонкої кишки посилює ряд гормонів, зокрема, секретин, ВІП, ХЦК-ПЗ, мотилін. Соматостатин секрецію гальмує.

  • У товстій кишці стимуляція секреції теж відбувається за рахунок місцевих рефлексів. Під впливом механічного подразнення секреція посилюється у 8-10 разів. Певне значення мають впливи парасимпатичних нервів, які іннервують 1/3 нижніх частин товстої кишки. При цьому посилюється секреція соку, який багатий на слиз.



До 90 % мікрофлори припадає на

  • До 90 % мікрофлори припадає на

  • безспорові анаероби, 10 % - на

  • молочнокислі бактерії, кишкову

  • паличку, стрептококи та спороносні

  • анаероби.Під дією мікроорганізмів

  • відбувається остаточний розпад

  • речовин, створюється імунний бар'єр

  • шляхом гальмування патогенних

  • мікроорганізмів,синтезуються вітаміни

  • групи В і К та біологічноактивні

  • речовини. Під дією мікробів

  • неперетравлені вуглеводи

  • розпадаються на молочну і оцтову

  • кислоти, алкоголь, СО2 і Н20. Білки

  • підлягають гниттю з утворенням

  • токсичних речовин (індол, скатол,

  • фенол) і біологічноактивних сполук

  • (гістамін, тирамін).

























Каталог: data -> kafedra -> theacher -> fisiol -> nf paninko -> %D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0 -> %D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97
%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97 -> Фізіологічні властивості серця Автоматизм Провідність
fisiol -> Тема Значення нейронних елементів спинного мозку
fisiol -> Фізіологія ендокринної системи класифікація залоз внутрішньої секреції
fisiol -> Мембранний потенціал спокою у нервових клітинах
fisiol -> Будова серця
fisiol -> Тема лекції: травлення в кишках план лекції: Травлення в тонкій кишці
fisiol -> Всмоктування І моторика шлунково-кишкового тракту в ротовій порожнині І шлунку можуть всмоктуватись лише низькомолекулярні речовини
fisiol -> Травлення в ротовій порожнині, шлунку І кишках функції системи травлення Травні
fisiol -> Фізіологія системи крові. Еритрон. Групи крові. Поняття про систему крові
nf paninko -> Фізіологія венозної І лімфатичної системи план лекції: Морфо-функціональна характеристика мікроциркуляторного русла


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка