Трансатлантичне партнерство: нато – єс європейська інтеграція

Трансатлантичне партнерство: НАТО – ЄС

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ

• Початок європейської інтеграції :

• 9 травня 1950 р. (пропозиція міністра закордонних справ Франції Р.Шуман створити спільний ринок вугільної та сталеливарної продукції) – „план Шумана”
• Однією з головних цілей плану було примирення Франції та Німеччини і недопущення між ними війни у майбутньому
• Найважливішим засобом досягнення цієї мети мав стати механізм управління виробництвом і торгівлею стратегічною для військових потреб продукцією – вугіллям та сталлю, а також наднаціонального контролю над ними. Контроль мав здійснювати „вищий орган”, що був праобразом сучасної Європейської Комісії

Висновок:

• В 90-ті рр. ХХ ст. Європейський Союз представляв собою чітко структуровану міжнародну міжурядову організацію, котра не лише ефективно вирішувала свої внутрішні проблеми, а й активно впливала на весь хід подій на європейському континенті та в глобальному вимірі (особливо в результаті інтеграції нових незалежних країн. В ЄС – 27 країн, 21 з них – член НАТО)

Приналежність країн до ЄС та НАТО

Марек Белка, виконавчий секретар комісії ООН з економіки для Європи (березень, 2008 р.)

Взаємодія НАТО і ЄС

• В минулому НАТО суттєво поліпшило непрості відносинами між країнами-членами ЄС

• В Європі нема держави – геополітичного лідера

• Європейської системи безпеки досі не існує, незважаючи на спроби її створення. НАТО робить ЄС невразливим

• НАТО та ЄС – дві складові частини європейської економіко-політичної системи

Передісторія співробітництва НАТО і ЄС

• В березні 1948 р. європейські країни підписали Брюссельський договір і в вересні того ж року створили в його рамках структуру, відому як Організація Оборони Західного Союзу та ініціювали процес, який привів до створення НАТО в 1949 р.

• Учасники плану Шумана (Франція, ФРН, Італії і країни Бенілюксу) в 1951 р. ініціювали, а в 1952 р. підписали Договір про створення Європейського Оборонного Співтовариства (не був схвалений парламентом Франції в 1954 р. і тому не реалізований).

• Водночас «європейська опора» НАТО посилилась завдяки рішенню уряду Туреччини щодо формального звернення про вступ до Альянсу, за яким прослідували запрошення і формальний процес приєднання до НАТО для урядів двох країн: і Туреччини, і Греції в 1952 р.

• Після створення НАТО країни Брюссельського Договору погодилися об’єднати військову структуру Західного Союзу з тими, що створені в рамках Альянсу. Після приєднання ФРН і Італії до Брюссельського Договору в1954 р., Західний Союз став Західним Європейським Союзом.

• Паризькі угоди 1954 р., значною мірою, сприяли вирішенню аномальної ситуації, яка існувала в Західної Європі після ІІ світової війни, заклали зразок майбутніх відносин між колишніми союзниками і противниками і забезпечили юридичну і інституціональну структуру в рамках спільної оборони 15 країн

Балканські уроки для ЄС та НАТО:

• Балканські уроки: неспроможність європейських країн врегулювати гуманітарну кризу 90-х рр. і висновки

• Недоліки європейської системи обороноспроможності вперше опинилися в центрі уваги під час балканських конфліктів, які засвідчили, що європейські країни неспроможні запобігти поширенню конфлікту без допомоги Сполучених Штатів Америки

• НАТО і Європейський Союз паралельно висунули ініціативи:
• щодо посилення обороноспроможності;
• почали переговори щодо можливих форм стратегічного партнерства

• Альянс взяв на себе зобов'язання посилити європейську складову через розвиток ефективної Європейської політики безпеки і оборони.

• Мета цієї ініціативи – підтримка зусиль ЄС, спрямованих на посилення його ролі в галузі безпеки і одночасно на створення збалансованих трансатлантичних відносин

• В 90-х рр. НАТО розпочала процес забезпечення суто європейської спроможності ефективного врегулювання кризових ситуацій без зайвого дублювання військових ресурсів і сил, які вже існують в НАТО. Головною складовою цього процесу стала концепція “відокремлюваних, але не окремих сил”, яка дасть можливість у майбутньому використовувати ресурси і сили НАТО для проведення операцій з врегулювання криз під керівництвом ЗЄС

Європейська зовнішня політика

У 19992002 рр. відносини між НАТО і ЄС одержали подальший розвиток завдяки прийнятим цими організаціями рішенням:

• У 19992002 рр. відносини між НАТО і ЄС одержали подальший розвиток завдяки прийнятим цими організаціями рішенням:

• а) погоджені механізми консультацій і співробітництва;

• б) регулярні спільні засідання, у тому числі на рівні своїх міністрів іноземних справ;

• в) Угода про інформаційну безпеку (березень 2003 р.), ця угода – результат переговорів між НАТО і ЄС про те, як захищати секретну інформацію;

• г) Угода щодо доступу до можливостей НАТО, що відкрило нову фазу в розвитку Спільної Європейської оборонної політики і політики безпеки (листопад 2002 р. – Празький самміт)

• Ця угода була включена до Декларації про європейську оборонну політику і політику безпеки, підписану НАТО і ЄС 16 грудня 2002 р. Вона заклала основу для співробітництва між двома організаціями у сфері запобігання і врегулювання конфліктів. Декларація викладає політичні принципи співробітництва ЄСНАТО і дає ЄС доступ до можливостей НАТО в плануванні своїх власних військових операцій

Прийняття пакету документів, під назвою „Берлін – плюс”.

• Рішення „Берлін  плюс” мають на меті запобігти зайвому дублюванню ресурсів і стосуються чотирьох загальних питань:

• 1. Гарантований доступ Європейського Союзу до ресурсів оперативного планування НАТО;

• 2. Можливість надання Європейському Союзу військових формувань НАТО та спільних ресурсів;

• 3. Можливість використання структур європейського командування НАТО для проведення операцій під проводом Європейського Союзу;

• 4. Адаптація системи оборонного планування НАТО з урахуванням можливого виділення сил Альянсу для виконання операцій Європейського Союзу

• - листопад 2003 р. – перше спільне навчання щодо кризового менеджменту, мета:

• дослідити, яким чином ЄС здійснює планування операцій під своєю егідою із залученням сил і засобів НАТО на стратегічному політико-військовому рівні. Навчання базувалися на вигаданому сценарії кризи, розробленому ЄС згідно із принципами Статуту ООН

Єдність ЄС і НАТО забезпечується:

• стабільністю інститутів, що є гарантами демократії, верховенства права, прав людини й поваги та захисту прав меншин;

• широким консенсусом щодо основ економічної політики;

• відсутністю територіальних претензій між країнами-членами обох організацій;

• відданістю принципу співробітництва в забезпеченні національної та колективної безпеки;

• схильністю до компромісів і пошуку консенсусу в розв’язанні проблем і протиріч;

• взаємною повагою до національних інтересів кожної країни-члена НАТО та Євросоюзу

• Ефективні робочі відносини, співробітництво між ЄС та НАТО мають вирішальне значення для успішного врегулювання кризових ситуацій не лише в Європі, а й за її межами

Карта НАТО

Карта ЄС

Резюме:

• 1. Альянс об’єднав Європу та Північну Америку, а у своїй щоденній діяльності враховує національні інтереси багатьох країн

• Сама роль НАТО змінюється – від захисного щита, що колись забезпечував колективну оборону країн-членів, до гаранта

• безпеки у найширшому розумінні

• 2.Членами НАТО і членами ЄС є практично одні й ті ж країни, перед якими виникли практично одні й ті ж проблеми, що можна розв’язати лише зберігаючи єдність

• Дякую за увагу!