Трансмісивним, механізмом зараження (передача збудника здійснюється за допомогою живого переносника). Інфекції, які входять до цієї групи, об’єднані за спільним, трансмісивним



Дата конвертації26.12.2016
Розмір445 b.



Інфекції, які входять до цієї групи, об’єднані за спільним, трансмісивним, механізмом зараження (передача збудника здійснюється за допомогою живого переносника).

  • Інфекції, які входять до цієї групи, об’єднані за спільним, трансмісивним, механізмом зараження (передача збудника здійснюється за допомогою живого переносника).

  • З крові зараженого макроорганізму в організм переносника збудники потрапляють під час кровоссання. При повторному кровоссанні на іншому макроорганізмі відбувається трансмісія збудника в організм нового господаря.

  • Більшість кров’яних інфекцій є типовими зоонозами, антропонози - малярія, паразитарні тифи (висипний і вошивий поворотний тифи, волинська гарячка) і деякі гельмінтози.



Переносниками можуть бути тільки ті види членистоногих, в організмі яких можливе накопичення (розмноження) паразиту або здійснюється певний цикл його розвитку (механічне перенесення не може забезпечити доставку збудника у дозах, необхідних для розвитку інфекційного процесу).

  • Переносниками можуть бути тільки ті види членистоногих, в організмі яких можливе накопичення (розмноження) паразиту або здійснюється певний цикл його розвитку (механічне перенесення не може забезпечити доставку збудника у дозах, необхідних для розвитку інфекційного процесу).







Ендемічність – реєстрація на територіях, де живуть переносники збудника.

  • Ендемічність – реєстрація на територіях, де живуть переносники збудника.

  • Чітка сезонність зараження відбуваються в період активності переносників.

  • При зоонозних інфекціях людина, як правило, є біологічним тупиком .



– група ендемічних антропонозних протозойних інвазій з трансмісивним механізмом передачі, для яких притаманні пароксизми рецидивної лихоманки, гепатоспленомегалія, анемія, жовтяниця.

  • – група ендемічних антропонозних протозойних інвазій з трансмісивним механізмом передачі, для яких притаманні пароксизми рецидивної лихоманки, гепатоспленомегалія, анемія, жовтяниця.



Вважається, що людина та малярія розвивалися разом. Найбільш ймовірно, батьківщиною малярії є Західна (P. falciparum) та Центральна Африка (P. vivax).

  • Вважається, що людина та малярія розвивалися разом. Найбільш ймовірно, батьківщиною малярії є Західна (P. falciparum) та Центральна Африка (P. vivax).

  • Термін «малярія» (mala aria – погане повітря) був уведений лише в 1560 р. і попри свою неточність прижився й використовується досі.

  • Пріоритет відкриття збудників малярії належить французькому військовому лікарю Шарлю Луї Альфонс Лаверану, який у 1880 р. виявив паразитів у крові хворих – перший випадок, коли найпростіші були ідентифіковані як причина хвороби.



Малярія завжди була і є однією з найнебезпечніших хвороб людини. Вона приводила до занепаду великі країни, знищувала народи, вирішувала результати війн. До відомих жертв, що найбільш ймовірно померли від малярії, належать: Олександр Македонський, Аларіх (король готів), Атилла (король гунів), Чінгісхан, святий Августин, італійський поет Данте, імператор Священної Римської імперії Карл V, Христофор Колумб, Олівер Кромвель, лорд Байрон та багато ін.

  • Малярія завжди була і є однією з найнебезпечніших хвороб людини. Вона приводила до занепаду великі країни, знищувала народи, вирішувала результати війн. До відомих жертв, що найбільш ймовірно померли від малярії, належать: Олександр Македонський, Аларіх (король готів), Атилла (король гунів), Чінгісхан, святий Августин, італійський поет Данте, імператор Священної Римської імперії Карл V, Христофор Колумб, Олівер Кромвель, лорд Байрон та багато ін.



За останнє десятиліття з третього місця за числом смертних випадків у рік (після пневмонії та туберкульозу) малярія вийшла на перше серед інфекційних захворювань.

  • За останнє десятиліття з третього місця за числом смертних випадків у рік (після пневмонії та туберкульозу) малярія вийшла на перше серед інфекційних захворювань.

  • Щороку близько 30 000 відвідувачів небезпечних районів захворюють на малярію, 1% з них помирає.

  • Витрати на дослідження малярії у світі складають 58 мільйонів доларів США, або близько 0,02 % всіх витрат на дослідження з медицини.



Малярія спричиняється чотирма видами найпростіших – плазмодіїв, що адаптовані до паразитування в гепато- й еритроцитах:

  • Малярія спричиняється чотирма видами найпростіших – плазмодіїв, що адаптовані до паразитування в гепато- й еритроцитах:

  • 1) Plasmodium vivax – збудник триденної малярії (malaria tertiana);

  • 2) Plasmodium ovale – збудник триденної доброякісної ovale-малярії (malaria tertiana benigna);

  • 3) Plasmodium malariae – збудник чотириденної малярії (malaria quartana);

  • 4) Plasmodium falciparum – збудник тропічної малярії (malaria tropica) з найтяжчим і злоякісним перебігом (летальність серед дітей і неімунних дорослих у разі невчасного лікування досягає 50 %).



1- нормальні еритроцити; 2 – кільцевидні трофозоїти;

  • 1- нормальні еритроцити; 2 – кільцевидні трофозоїти;

  • 3-6 – трофозоїти різного віку; 7 – шизонти; 8 – морули;

  • 9 – гамонти жіночі; 10 – гамонти чоловічі.



Протягом усього життя

  • Протягом усього життя

  • проходять два цикли

  • розвитку: безстатевий

  • шизогонія (відбувається

  • в організмі людини)

  • і статевий – спорогонія

  • (відбувається в тілі самки

  • комара роду Anopheles.

  • У консервованій крові плазмодії зберігаються близько 10-14 діб, значно довше (до декількох років) – у замороженій крові.

  • Температура довкілля вище 30 ºС несприятлива для розвитку паразита в тілі комара, а при 37 ºС і вище плазмодії гинуть.





тільки хвора людина або гаметоносій (типовий антропоноз).

  • тільки хвора людина або гаметоносій (типовий антропоноз).

  • Людина заразна протягом всього періоду гаметоносійства. При триденній і чотириденній малярії заразність настає з 2-3-го приступу, при тропічній – через 7-10 діб після виявлення в крові кільцеподібних шизонтів. При чотириденній малярії інвазивні гаметоцити зберігаються у крові людини невизначено довгий час (десятки років), при триденній – від 1 до 3 р. і при тропічній малярії – не більше 1 р.

  • Комар, в якому завершилась спорогонія, є специфічним переносником паразита. Така комаха становить небезпеку для людини аж до своєї загибелі – від декількох днів до 1-1,5 міс.



Основний механізм передачі малярійного плазмодію – трансмісивний – через укуси комарів синантропів роду Anopheles, в слині яких є інвазивні шизонти.

  • Основний механізм передачі малярійного плазмодію – трансмісивний – через укуси комарів синантропів роду Anopheles, в слині яких є інвазивні шизонти.

  • Додатковими шляхами передачі малярійного плазмодію, які, однак, не забезпечують зберігання збудника в природі як біологічного виду і можливі тільки в надзвичайних умовах, є внутрішньоутробне зараження через плаценту (вертикальна передача) і при переливанні крові від донорів-паразитоносіїв (останнє зазвичай може статися при чотириденній малярії) або через контамінований шизонтами медичний інструментарій (один з варіантів контактного механізму).



пов’язана з виплодом та активацією комарів Anopheles і залежить від рівня температури довкілля. У деяких тропічних країнах малярія реєструється цілорічно, у субтропіках її сезон триває понад 3-6 міс., що у свою чергу пов’язано з періодом дощів, а в помірному кліматі цей період коротший – 1,5-2 міс. літньо-осіннього сезону (пік чисельності комарів роду Anopheles для більшості територій припадає на липень).

  • пов’язана з виплодом та активацією комарів Anopheles і залежить від рівня температури довкілля. У деяких тропічних країнах малярія реєструється цілорічно, у субтропіках її сезон триває понад 3-6 міс., що у свою чергу пов’язано з періодом дощів, а в помірному кліматі цей період коротший – 1,5-2 міс. літньо-осіннього сезону (пік чисельності комарів роду Anopheles для більшості територій припадає на липень).

  • Сприйнятливість населення до малярії загальна, за винятком генетично зумовленої резистентності до P. vivax негрів Західної Африки, а до P. falciparum – осіб з аномальним S-гемоглобіном (на серповидноклітинну анемію страждає 15-20 % аборигенного населення тропічної Африки), а також вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази в еритроцитах.

  • У цілому ж на малярію частіше захворюють діти й ослаблені люди.



З 1995 по 1999 рр. було зареєстровано 480 випадків завізної малярії (з них 75 % - vivax-малярія ), у 2001 р. – 101, у 2002 – 90, 2010 – 51, у 2011 - 75.

  • З 1995 по 1999 рр. було зареєстровано 480 випадків завізної малярії (з них 75 % - vivax-малярія ), у 2001 р. – 101, у 2002 – 90, 2010 – 51, у 2011 - 75.

  • Близько 46,7 % водойм є придатними для розмноження комарів роду Anopheles, що перевищує допустимий рівень у 5 разів, тоді як інсектицидна обробка не проводиться.

  • Можливість виникнення

  • так званої “аеропортної”

  • або “багажної” малярії.



























виявляють хворих і паразитоносіїв, ізолюють їх у недоступних для укусу комарів кімнатах і санують;

  • виявляють хворих і паразитоносіїв, ізолюють їх у недоступних для укусу комарів кімнатах і санують;

  • виписують перехворілих зі стаціонару не раніше як через 2-3 доби після звільнення організму від паразитів (контролюється дослідженням крові);

  • за перехворілими і паразитоносіями встановлюють диспансерний нагляд протягом 2 років (періодичні огляди і паразитологічне дослідження крові);

  • епідеміологічне спостереження за населенням (передусім за хворими з гарячкою понад 5 діб, збільшенням печінки або селезінки, анемією неясної етіології, прибулими з несприятливих регіонів) з мікроскопією товстої краплі крові та мазків у підозрілих;

  • особам, які перехворіли на малярію, заборонено бути донорами.



хворі з високою температурою тіла нез’ясованої етіології, що триває понад 5 діб;

  • хворі з високою температурою тіла нез’ясованої етіології, що триває понад 5 діб;

  • особи з клінічними ознаками малярії (гепатоспленомегалія, анемія);

  • хворі, в яких періодично підвищується температура тіла з невідомих причин;

  • особи, які перенесли малярію протягом останніх 3 років, у разі підвищення температури тіла;

  • реципієнти крові, якщо у них підвищилася температура тіла без видимої причини через 3 міс. після переливання крові.



в осередку малярії проводять дезінсекцію шляхом ліквідації місць виплоду комарів, знищення їхніх личинок (хімічним і біологічним способами) й дорослих комарів у приміщеннях (механічним і хімічним способами);

  • в осередку малярії проводять дезінсекцію шляхом ліквідації місць виплоду комарів, знищення їхніх личинок (хімічним і біологічним способами) й дорослих комарів у приміщеннях (механічним і хімічним способами);

  • запобігають укусам людей комарами шляхом механічного захисту (сітки на вікнах, запони над ліжками), застосування репелентів, встановлення зообар’єрів (розміщення худоби, яка відволікає комарів від людини, на шляху польоту комарів від водоймища до населеного пункту);

  • усі ріжучі та колючі інструменти багаторазового медичного призначення підлягають обов’язковій стерилізації.



Сучасні медикаменти, використовувані для профілактики, включають хлорохін (делагіл) по 0,25 г 2 рази на тиждень або мефлохін (ларіам) чи хлоридин по 0,4 г 1 раз на тиждень, а також атовакуон-прогуаніл гідрохлорид (маларон). З профілактичною метою його достатньо вживати по 1 таблетці на добу за 1-2 дні перед в’їздом в осередок, щоденно протягом усього часу перебування в ньому (до 28 діб) і впродовж 7 днів після виїзду з осередку.

  • Сучасні медикаменти, використовувані для профілактики, включають хлорохін (делагіл) по 0,25 г 2 рази на тиждень або мефлохін (ларіам) чи хлоридин по 0,4 г 1 раз на тиждень, а також атовакуон-прогуаніл гідрохлорид (маларон). З профілактичною метою його достатньо вживати по 1 таблетці на добу за 1-2 дні перед в’їздом в осередок, щоденно протягом усього часу перебування в ньому (до 28 діб) і впродовж 7 днів після виїзду з осередку.



- зоонозна

  • - зоонозна

  • природно-осередкова

  • карантинна

  • інфекція,

  • що характеризується тяжкою інтоксикацією, специфічним геморагічно-некротичним запаленням лімфатичних вузлів, у ряді випадків пневмонією, тенденцією до септицемії та високою летальністю.



До нашого часу дійшли відомості про 3 спустошливі пандемії чуми. Так, у VI ст. спалахнула «юстиніанова чума» (час правління римського імператора Юстиніана), яка охопила країни Європи, Близького Сходу і північ Африки. У деяких містах тодішньої Римської імперії загинуло до 80-100 % мешканців.

  • До нашого часу дійшли відомості про 3 спустошливі пандемії чуми. Так, у VI ст. спалахнула «юстиніанова чума» (час правління римського імператора Юстиніана), яка охопила країни Європи, Близького Сходу і північ Африки. У деяких містах тодішньої Римської імперії загинуло до 80-100 % мешканців.

  • В середні віки, започаткувавшись в Китаї та Індії, «чорна смерть» (2-а пандемія) поширилася на країни Близького Сходу, Європи й Африки. Вона періодично активізувалася протягом усього XIV і частково XV ст. Ця епідемія призвела до загибелі кожного п’ятого європейця і різкого скорочення чисельності населення.







Потенційну небезпеку для людини мають природні осередки чуми, оскільки вони розміщені на всіх континентах, крім Австралії, і займають коло 8-9 % земної суші. Найбільші ендемічні осередки чуми зосереджені в Північній і Південній Америці, Африці та Південно-Східній Азії. В Європі ензоотичні (сталі) осередки існують тільки на території Російської Федерації (в Каспійській долині, між Волгою і Уралом, на півдні Кавказу, в Забайкаллі). В Україні природних осередків чуми немає.

  • Потенційну небезпеку для людини мають природні осередки чуми, оскільки вони розміщені на всіх континентах, крім Австралії, і займають коло 8-9 % земної суші. Найбільші ендемічні осередки чуми зосереджені в Північній і Південній Америці, Африці та Південно-Східній Азії. В Європі ензоотичні (сталі) осередки існують тільки на території Російської Федерації (в Каспійській долині, між Волгою і Уралом, на півдні Кавказу, в Забайкаллі). В Україні природних осередків чуми немає.

  • За даними ВООЗ, протягом останніх 50 років реєструється близько 1 700 випадків захворювань людей на чуму в рік, з яких 84 % – у бубонній, 13 % – у септичній i 2 % – у легеневій формі.



Збудник чуми – Yersinia реstis

  • Збудник чуми – Yersinia реstis

  • з родини Enterobacteriaceae роду Yersinia. Факультативний анаероб, росте на простих живильних середовищах, оптимальна температура росту – 18-28 °С.

  • Y. реstis стійка у довкіллі, місяцями може зберігатися в ґрунті, воді, у трупах тварин, гної бубонів. Добре переносить низькі температури й заморожування. Чутлива до висушування і підвищеної температури. Загальновикористовувані дезінфектанти в прийнятих концентраціях володіють надійною бактерицидною дією.

  • Y. pestis, згідно з класифікацією потенційних біологічних чинників масового ураження (CDC, 2000), належить до патогенів найвищого пріоритету (група А).



Джерела збудника – гризуни (ховрахи, бабаки, щури, зайці, піщанки), верблюди, хвора людина (особливо з легеневою формою).

  • Джерела збудника – гризуни (ховрахи, бабаки, щури, зайці, піщанки), верблюди, хвора людина (особливо з легеневою формою).

  • Механізми передачі – трансмісивний (переносник - блоха); контактний; аліментарний; крапельний.

  • Сезонність - рання весна (період виходу з нір зимовосплячих тварин, їх гону і спарювання), а також улітку і на початку осені, коли гризуни найактивніші, а інфіковані блохи можуть нападати і на людину.

  • Сприйнятливість – загальна

  • (100 %).

  • Природно-осередкова

  • інфекція - осередки

  • природні (первинні) і

  • синантропні (вторинні).





Клінічні форми:

  • Клінічні форми:

  • шкірна, бубонна, шкірно-бубонна;

  • первинно-легенева, вторинно-легенева, кишкова, первинно-септична, вторинно-септична, інші форми.

  • Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

  • Ускладнення: інфекційно-токсичний шок, менінгіт, аденофлегмона та ін.



Початок хвороби раптовий, з різкого ознобу, гарячки.

  • Початок хвороби раптовий, з різкого ознобу, гарячки.

  • Виражена інтоксикація (біль голови, блювання, міалгії, різка слабість, розбитість, хода хитка, п’яна).

  • Страждальний вираз обличчя, загострені риси, гіперемія лиця, кон’юнктив, язик сухий, начебто натертий крейдою.

  • Пульс слабкого

  • наповнення,

  • тахіаритмія.

  • Гіпотонія.

  • Розширення меж серця,

  • тони глухі.

  • Геморагічний синдром.



Бубонна форма – бубони первинні, вторинні.

  • Бубонна форма – бубони первинні, вторинні.

  • Явища периаденіту (різка болючість, суцільний щільний бугристий конгломерат, нерухомий, шкіра над ним багрова, блискуча). Наслідки розсмоктування, нагноєння (з утворенням нориці, а після її загоєння - рубця), склерозування.

  • Легенева форма – виражена інтоксикація, задишка, багаторазове блювання, колючий біль в грудях, кашель сухий або вологий з кривавим харкотинням. Невідповідність мізерних фізикальних даних тяжкості стану. Ціаноз. Психомоторне збудження, марення.

  • Септична форма – тяжка інтоксикація, порушення свідомості, геморагічний синдром, гепатоспленомегалія, інфекційно-токсичний шок.









Бактеріологічний метод (основний) - виділення чистої культури збудника, з подальшою її ідентифікацією.

  • Бактеріологічний метод (основний) - виділення чистої культури збудника, з подальшою її ідентифікацією.

  • Бактеріоскопічний (орієнтовний) - виявлення при мікроскопії в мазках з гною, харкотиння біполярно зафарбованих грамнегативних паличок.

  • Серологічний - для експрес-діагностики метод імунофлюоресценції. РПГА - для ретроспективного діагнозу і обстеження

  • природних осередків;

  • високочутливий

  • імуноферментний метод.

  • Біологічний – зараження

  • мишей і хом’яків.



Матеріал забирає медпрацівник того медичного закладу, де знаходиться хворий. При усіх формах чуми забирають кров, при шкірній формі - вміст везикул, пустул, виділення виразок, при бубонній формі – пунктат з бубону, при легеневій – харкотиння (слиз із ротоглотки). Забір роблять до початку антибактерійного лікування.

  • Матеріал забирає медпрацівник того медичного закладу, де знаходиться хворий. При усіх формах чуми забирають кров, при шкірній формі - вміст везикул, пустул, виділення виразок, при бубонній формі – пунктат з бубону, при легеневій – харкотиння (слиз із ротоглотки). Забір роблять до початку антибактерійного лікування.

  • Пробірки та інший лабораторний посуд з матеріалом загортають у тканину, просочену дезрозчином, ретельно пакують в бікси чи дерев’яну скриню і опломбовують. У супровідному направленні вказують паспортні дані хворого, основні епідеміологічні дані, попередній діагноз, який матеріал направляється, дату і час забору і відправлення. Матеріал транспортують в лабораторію з дотриманням правил безпеки.



негайна ізоляція хворого та його лікування;

  • негайна ізоляція хворого та його лікування;

  • виписка перехворілих після клінічного одужання і при негативних результатах 3 бактеріологічних досліджень після закінчення лікування;

  • виявлення і госпіталізація осіб, підозрілих на чуму, в провізорний госпіталь;

  • виявлення та ізоляція на максимальний інкубаційний період (6 діб при чумі в ізолятор) усіх, хто контактував з трупами померлих або їх речами (при відсутності клінічної симптоматики);

  • встановлення територіального карантину;

  • щоденні подвірні обходи усіх жителів населеного пункту, з вимірюванням температури тіла, двічі в день;

  • лабораторне обстеження населення на чуму;

  • дератизація.



проводять заключну дезінфекцію в осередку 5 % розчином фенолу чи 2-3 % розчином хлораміну;

  • проводять заключну дезінфекцію в осередку 5 % розчином фенолу чи 2-3 % розчином хлораміну;

  • здійснюють дезінсекцію і дератизацію в осередку;

  • дотримуються заходів особистої профілактики медичним персоналом чумного шпиталю (використання протичумного костюму, вимірювання температури тіла та ін.).



Вакцинація населення осередку ензоотичної місцевості та осіб, які в’їжджають у нього, за допомогою живої сухої вакцини з штаму EV;

  • Вакцинація населення осередку ензоотичної місцевості та осіб, які в’їжджають у нього, за допомогою живої сухої вакцини з штаму EV;

  • Вакцинація усього населення в разі виявлення хворого і вибірково контингентів, які підпали під особливо високий ризик зараження (мисливці, тваринники, заготівельники тощо);

  • Екстрена 6-денна профілактика стрептоміцином або тетрацикліном осіб, підозрілих на можливе зараження.

  • Лікар, який виявив хворого з підозрою на чуму, зобов’язаний по телефону повідомити територіальну службу охорони здоров’я і санепідемслужбу, а ті  міністерство охорони здоров’я.



Каталог: data -> kafedra -> internal -> infect desease -> presentations
presentations -> При бактерійних захворюваннях в порожнині рота виникають характерні зміни слизової оболонки, і такі хворі часто на початку хвороби звертаються до стоматолога
presentations -> Схильність до швидкого розповсюдження з виникненням епідемій і пандемій. Схильність до швидкого розповсюдження з виникненням епідемій і пандемій
presentations -> це видова здатність організму реагувати на інфікування розвитком хвороби або носійства. Резистентність макроорганізму
presentations -> Infectio – латинське слово “заражати, забруднювати”. Infectio – латинське слово “заражати, забруднювати”
presentations -> Гонококова, хламідійна, мікоплазмова інфекції. Сечостатевий трихомоніаз. Герпесвірусні геніальні інфекції. Лектор Доцент Ковальчук М. Т
presentations -> До інфекцій дихальних шляхів відноситься більше 20 всіх заразних захворювань людини вірусної та бактерійної етіології


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка