ФІЛОСОФІЯ: Підручник /Л.Г.Дротянко, О.А.Матюхіна, ін. - К., НАУ, 2012. – С. 219- 235.
ФІЛОСОФІЯ: Посібник для студентів вищих навчальних закладів /Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. – К.: Академія, 2001. – С. 336-363.
МИР философии. Книга для чтения. – М.: Изд. полит. лит., 1991. – Т.2. – С. 12-19, 33-36, 74-75, 108-114, 262-271.
МИР философии. Книга для чтения. – М.: Изд. полит. лит., 1991. – Т.2. – С. 12-19, 33-36, 74-75, 108-114, 262-271.
СУМЕРКИ БОГОВ. – М.: Изд. полит. литература, 1989.- С. 19-20, 323-324,341.
СУЧАСНА ЗАРУБІЖНА ФІЛОСОФІЯ. Течії і напрями. Хрестоматія.- К.: Ваклер,1996.- С. 161-167.
ЧEЛOBEK. Мыcлитeли прошлoгo и настoящeгo о eгo жизни, смepти и бeccмepтии / Cocт. И.T.Фpoлoв. - М.: Пoлитиздaт, 1995. – С. 130-133; 220-222; 282-286.
ТЕЙЯР ДЕ ШАРДЕН. Феномен человека.- М.: Изд. полит. лит. 1987.- С. 143-146, 150-154.
ФІЛОСОФІЯ. ХРЕСТОМАТІЯ: Навч. посіб. // За ред. Дротянко Л.Г., Матюхіної О.А., Онопрієнка В.І. – К.: Вид-во Національного авіаційного університету, 2009. – С.123 – 134.
Тотемізм - віра у містичний зв'язок, тобто "кровну" спорідненість певного роду, племені з якимсь видом тварин чи рослин (тотемом).
Тотемізм - віра у містичний зв'язок, тобто "кровну" спорідненість певного роду, племені з якимсь видом тварин чи рослин (тотемом).
У найбільш завершеному вигляді релігійне вчення про створення людини Богом представлене в Біблії, в Книзі Буття: “...І створив Бог людину по образу Своєму, по образу Божому створив її...”
У найбільш завершеному вигляді релігійне вчення про створення людини Богом представлене в Біблії, в Книзі Буття: “...І створив Бог людину по образу Своєму, по образу Божому створив її...”
Головний здобуток середньовічної філософії – це вчення про безсмертну людську особистість, яка створена Богом за власним образом і подобою і яка прагне до поєднання зі своїм творцем, і таке поєднання не вимагає розчинення неповторності особистості й її свідомості у Божественному началі. Світоглядні засади – Любов, Віра, Надія.
Головний здобуток середньовічної філософії – це вчення про безсмертну людську особистість, яка створена Богом за власним образом і подобою і яка прагне до поєднання зі своїм творцем, і таке поєднання не вимагає розчинення неповторності особистості й її свідомості у Божественному началі. Світоглядні засади – Любов, Віра, Надія.
Це вчення є основою теїстичної антропологічної концепції у філософії.
Повертає у філософію і суспільну свідомість антропоцентризм, який набуває форму гуманізму.
Повертає у філософію і суспільну свідомість антропоцентризм, який набуває форму гуманізму.
Людина – не просто творіння Боже, а особлива істота, що отримала від Бога розум і дар творчості.
Образ Людини -Титана.
Людина вибирає і несе земну й потойбічну відповідальність за здійснений вибір.
І.Кант – Людина належить природній необхідності, а з іншого боку – моральній свободі та абсолютним цінностям.
І.Кант – Людина належить природній необхідності, а з іншого боку – моральній свободі та абсолютним цінностям.
Г.В.Гегель – Людина це суб’єкт духовної діяльності і носій загально значимого духу й розуму, де характерною рисою людини є самосвідомість.
Л.Фейэрбах - Бог був моєю першою думкою, розум – другою, людина третьою і останньою. Задача Нового часу – розкриття й олюднення Бога, у перетворенні теології в антропологію.
видові ознаки Homo Sapiens
видові ознаки Homo Sapiens
тривалість життя
належність до статі
належність до раси
дітородний вік жінки
спадковість
Еволюційна концепція – не тільки основа науки антропології, а і раціональна передумова філософського вчення про людину, тому що поєднує і відокремлює світ природи і світ людської культури, історії
Еволюційна концепція – не тільки основа науки антропології, а і раціональна передумова філософського вчення про людину, тому що поєднує і відокремлює світ природи і світ людської культури, історії
Перетворення біологічного в соціальне відбувається в процесі соціалізації, тобто в процесі освоєння всього поля культури. Залежно від природних задатків, а також соціальних уподобань людина формує себе і своє тіло як соціальну сутність. Людина активно впливає на своє власне становлення як особистості, а тому виступає перш за все як істота соціальна.
Перетворення біологічного в соціальне відбувається в процесі соціалізації, тобто в процесі освоєння всього поля культури. Залежно від природних задатків, а також соціальних уподобань людина формує себе і своє тіло як соціальну сутність. Людина активно впливає на своє власне становлення як особистості, а тому виступає перш за все як істота соціальна.
Специфічно людським способом ставлення до світу виступає діяльність. Це процес, в ході якого людина творчо перетворюючи природу, робить тим самим себе діяльним суб'єктом, а природу – об'єктом своєї діяльності. Власне матеріально-перетворюючій, предметній діяльності – праці – людина зобов'язана своїм становленням, розвитком людських якостей.
Спільне між людиною і твариною – біологічні потреби. Потреби – це особливий стан відкритої системи – тварини, людини, який характеризує суперечність між необхідністю існування і внутрішніми можливостями цієї системи для забезпечення її існування.
Спільне між людиною і твариною – біологічні потреби. Потреби – це особливий стан відкритої системи – тварини, людини, який характеризує суперечність між необхідністю існування і внутрішніми можливостями цієї системи для забезпечення її існування.
Але тварина задовольняє потреби безпосередньо, людина – опосередковано.
Здатність людини стримувати задоволення природних інстинктів для того, щоб задовольнити їх у майбутньому у відповідних, визначених культурою формах і умовах називається інгібіцією. Низка вчених визнає велику роль інгібіції в процесі антропосоціогенезу.
1.Людина претендує на те, щоб створити, спродукувати жаданий смисл, внести його у світ власною діяльності.
2.Людина прагне віднайти сенс життя ззовні вже сформованим і придатним для застосування.
3.Людина виявляє готовність до співучасті у вироблені смислу життя шляхом відкритого діалогу, спілкування зі світом, буттям.
Детермінізм з його оптимальним виразом – фаталізмом;
Детермінізм з його оптимальним виразом – фаталізмом;
Індетермінізм, який взагалі заперечує причинність, в ствердженні безмежної свободи особи доходить до волюнтаризму;
Альтернативізм, який стверджує, що завжди існує свобода вибору, але не безмежна, а лише з декількох варіантів.
Оптимістичне ставлення до життя та його сенсу. Оптимізм виражений у тому, що людина є господарем долі, щастя, від неї багато в чому залежить, як прожити своє життя. Цей погляд представлений у філософії Арістотеля, Ф. Аквінського, Т. Де Шардена
Оптимістичне ставлення до життя та його сенсу. Оптимізм виражений у тому, що людина є господарем долі, щастя, від неї багато в чому залежить, як прожити своє життя. Цей погляд представлений у філософії Арістотеля, Ф. Аквінського, Т. Де Шардена
Піко делла Мірандола, Ф. Бекона, К. Маркса, та ін.
Песимістичне ставлення до життя та його сенсу. Песимізм виражений у тому, що людина є іграшка незалежних від неї сил (природи, долі, суспільства) і не здатна щось змінити в своєму житті. Це точка зору Б. Паскаля, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, А.Камю, Ж.-П. Сартра та ін.
Тест.
1. Основними філософськими концепціями свободи є:
а) прагматизм;
б) детермінізм;
в) індетермінізм;
г) реалізм.
2. Відповідальність людини за свої вчинки можлива лише при умові:
а) вибору;
б) провини;
в) необхідності;
г) примусу
3. Неповторна своєрідність людини (зовнішність, характер, звички, здібності) позначається терміном:
а) індивід;
б) індивідуальність;
в) особа;
г) духовність;
д) особистість.
4. Людська особистість - це:
а) індивід, що виконує певні важливі соціальні функції;
б) людина, що наділена в суспільстві особливими повноваженнями;
