Мова – явище суспільне. Вона постійно змінюється і розвивається разом із розвитком суспільства.
Одна з мов, що використовуються в країні, визнається, як правило, на законодавчому рівні, державною або офіційною (ці терміни в даному випадку є синонімічними) і є обов”язковою для використання в офіційному спілкуванні.
З 1998 року державною мовою України є українська.
2. Українська мова - державна мова України
Із усього багатства національної мови прийнятною для офіційного спілкування є лише літературна мова, яка:
використовується для спілкування в усіх сферах людської життєдіяльності;
характеризується багатофункціональністю і розвиненою системою функціональних стилів.
3. Особливості професійного мовлення працівників податкової сфери
Лексичні норми літературної мови полягають у доречному слововживанні залежно від лексичного значення лексичних одиниць.
Варто пам”ятати, що часто помилки виникають через незнання лексичних значень передусім запозичених слів (виникають тавтологічні словосполучення), через невиправдану взаємозаміну слів-cинонімів, що розрізняються відтінками лексичного значення, через стилістично невиправдане слововживання (книжних – у розмовному спілкувнні, та розмовних, просторічних – у писемному мовленні).
Слід уникати у текстах документів універсальних слів, що з'являються як результат приблизності уявлення про предмет думки, а також через невміння знайти точний відповідник серед наявних у мові слів.
4. Становлення і систематизація податкової термінології, її синкретичний характер
Лише професійних знань для успішної фахової діяльності недостатньо, працівникам податкових органів необхідна й комунікативна компетенція та культура.
Мовленнєвий компонент комунікативної компетентності складається із багатого словникового запасу, граматичної правильності, чистоти, зрозумілості мовлення, техніки мовлення, логічності висловлювання, стилістичної цілісності.
5. Морфологічні засоби ділового мовлення
Форми чоловічого роду є офіційними, основними назвами осіб чоловічої і жіночої статі за посадою, професією, званням, родом занять.
Необхідно пам”ятати про варіантні закінчення іменників чоловічого роду в окремих відмінках: родовому, давальному, місцевому, а також про особливості творення кличного відмінка як єдиної правильної форми звертання в українській мові.
Варто уникати надмірного використання якісних прикметників у ділових текстах та пам”ятати про правила творення форм ступенів порівняння.
Використовуючи числівники в текстах і особливо в усному офіційному спілкуванні необхідно пам’ятати, що правила їх відмінювання суттєво відрізняються від правил у російській мові. До того ж, практикою вироблені особливі правила передачі цифрової інформації в офіційних текстах.
6. Особливості синтаксису в офіційному спілкуванні податківців
Велике значення для швидкості сприймання інформації, правильності її тлумачення й використання має не тільки підбір слів, але й спосіб їх поєднання - формулювання думки, організація висловлення, тобто творення словосполучень та побудова речень.
В українській мові не використовуються дієприкметники активної форми у ролі означень до назв осіб, груп людей. Зовсім не утворюються в українській мові активні дієприкметники від дієслів на – ся.
Замість них для позначення особи використовують описові звороти.
Спостерігається активізація і поширення іменникових віддієслівних форм на -ач, -ник; віддієслівних прикметників на -льний.
У діловому спілкуванні перевага надається простим реченням.
Для ділових текстів характерне також використання інфінітивних, безособових речень. Складні, зокрема складнопідрядні речення теж використовуються у ділових текстах, вони дають можливість поєднати прохання й причини, що спонукали звернутися із проханням, відмову й переконливу її аргументацію в рамках єдиної конструкції.
Для скорочення текстів часто використовуються дієприслівникові звороти, за допомогою яких найчастіше визначаються причини, що викликали ті чи інші рішення. Дієприслівниковий зворот уточнює, доповнює, пояснює сказане в основній частині речення про дію іменника-підмета. Дієприслівниковим зворотом треба починати, а не закінчувати фразу.
Для офіційно-ділового стилю характерне переважання прямого порядку слів.
