Урок - це ланка цілісного навчального, розвивального та виховного процесу
формування природничонаукового мислення й світогляду, освоєння вміння користуватися біологічними науковими поняттями як інструментом для пізнання світу;
цілеспрямована продумана діяльність учителя в системі уроків, теми, розділу, предмета, спрямована на здійснення гігієнічного, етичного, естетичного виховання, формування культури спілкування, культури праці, етичної поведінки;
формування особистості, розвиток у школярів особистісних психологічних особливостей: пам’яті, уваги, мови, мислення, мовлення, спостережливості, допитливості. Розвиток особистості передбачає самовизначення, самонавчання, самоконтроль.
Урок — основна форма організації навчання
Зміст:
повнота (відповідність навчальній програмі);
науковість;
зв'язок із життям;
доступність (але високий ступінь складності);
опора на міжпредметний зв'язок;
систематичність і послідовність (опора на логіку підручника).
Урок — основна форма організації навчання
Форма:
місце уроку в системі уроків за темою;
оптимальні форми організації - класна, групова, індивідуальна;
цілеспрямована розмаїтість структури уроку;
завершеність усіх видів робіт;
диференційовані набори завдань;
раціональні форми зворотного зв'язку «учитель-учень»;
відсутність шаблону;
розумна щільність уроку (без неробочих пауз), економія часу.
Урок — основна форма організації навчання
Методи:
відповідність методів змісту, їх спрямованість на вирішення завдань комплексного підходу до навчання й виховання;
методи, спрямовані на формування пізнавальних інтересів, позитивного ставлення до навчання (використання ефекту новизни порівняння, парадоксальності, пізнавальної суперечки, цікавості, гри та ін.);
методи, що активізують мислення;
методика самостійних робіт;
система письмових робіт;
вироблення навичок НОП (через методи);
використання позакласного читання, реалізація позаурочних знань учнів;
характер питань, їх логічне навантаження (чи вимагає виділення істотного, порівняння, аналізу, установлення причинно-наслідкових зв'язків, доказу, узагальнення, резензування, застосування знань на практиці, аргументації, ілюстрації тощо).
Умови навчання
Технологія уроку:
педагогічний такт і самоконтроль учителя (культура спілкування, контакт із класом, спритність, рішучість, діловитість, почуття гумору, культура мови, сучасний зовнішній вигляд);
санітарно-гігієнічний режим (стан приміщення, чистота, провітрюваність, температура тощо, розклад та ін.);
психологічний режим (мобілізуючий початок уроку, емоційний настрой, організація взаємодопомоги, дисциплінованість, взаємна доброзичливість і т. д.);
попередження перевантаження, диференційованість домашніх завдань і диференційована робота на уроці;
навчально-матеріальне забезпечення уроку (необхідна й достатня матеріальна база, ефективність її використання);
робоче місце вчителя й учня;
робочий темп уроку (не розхолоджує, але не завищений);
вплив організації уроку на навчання й виховання.
Структура уроку
три основні складники:
актуалізація опорних знань;
формування нових понять;
застосування нових понять і способів дій — формування вмінь.
Структура уроку ---» побудова уроку
Побудова уроку визначається цілями, змістом навчання, особливостями класу, а також типом уроку.
Основні етапи сучасного уроку біології
організаційний момент, що характеризується зовнішньою та внутрішньою (психологічною) готовністю учнів до уроку;
перевірка домашнього завдання;
актуалізація опорних знань для підготовки до нової теми;
постановка мети заняття перед учнями;
організація сприйняття й осмислення нової інформації;
первісна перевірка розуміння;
організація засвоєння способів діяльності шляхом відтворення інформації й вправ у її застосуванні;
творче застосування й набуття знань, освоєння способів діяльності шляхом розв'язання проблемних завдань, побудованих на основі засвоєних раніше знань та вмінь;
узагальнення матеріалу, що вивчається на уроці, й уведення його в систему раніше засвоєних знань;
виклад змісту контрольної або перевірочної роботи (завдання, тести, питання тощо);
перевірка завдань, визначення типових помилок і пробілів у знаннях та вміннях, а також шляхів їхнього усунення й удосконалення знань та вмінь.
Структура уроків різних типів
Структура комбінованого уроку:
мотивація та актуалізація опорних знань;
перевірка домашнього завдання;
вивчення нового матеріалу;
закріплення матеріалу, вивченого на даному уроці й пройденого раніше, пов'язаного з новим;
узагальнення й систематизація знань та вмінь;
зв'язок нових з отриманими раніше й зі сформованими;
підбиття підсумків та результатів уроку;
завдання додому.
Структура уроків різних типів
Урок вивчення нового матеріалу найчастіше є комбінованим, але може бути також лекція, екскурсія, дослідна робота, навчальний практикум. Урок закріплення знань може проводитися як практикум, екскурсія, лабораторна робота, співбесіда, консультація. Урок комплексного застосування знань — практикум, лабораторна робота, семінар тощо. Урок узагальнення й систематизації знань — семінар, конференція, круглий стіл тощо. Урок контролю, оцінки й корекції знань — контрольна робота, залік, колоквіум, огляд знань тощо.
передбачає вивчення навчальної програми; її пояснювальної записки, змісту самої програми, усвідомлення мети і завдань навчальної дисципліни в цілому та мети і завдань, які вирішує кожна тема. Учитель знайомиться з підручником, навчальними посібниками, зі спеціальною, педагогічною і методичною літературою, з досвідом роботи інших учителів, аналізує власний досвід.
Для успішного щоденного і перспективного планування необхідно:
1) урахування того, який матеріал є найскладнішим для засвоєння; з окремих тем програми доцільно мати резервні години за рахунок ущільнення доступнішої для учнів інформації;
2) добрі знання учнів, щоб уявляти рівень їхньої підготовленості до оволодіння програмою курсу;
3) осмислення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків явищ, що вивчаються;
4) добір навчального матеріалу, що дає змогу успішно формувати в учнів світогляд, творчу активність і пізнавальну самостійність;
5) пошук і систематизація в матеріалі програми інформації, цікавої для учнів, яка б активізувала увагу, сприяла вихованню вольових зусиль;
6) продумування системи використання наочних посібників і додаткової інформації на кожному уроці, системи практичних і лабораторних робіт згідно з вимогами навчальних програм;
7) визначення системи категорій і понять, осмислення яких є підґрунтям для оволодіння матеріалом програми (засвоєння категоріального апарату для осмислення та розв'язання практичних завдань);
8) визначення обсягу знань та умінь, якими повинні оволодіти слабкий, середній та сильний учні