Вчення про інфекцію



Дата конвертації08.06.2016
Розмір445 b.
ТипЛекція


Кафедра медичної біології, мікробіології, вірусології і імунології

  • Лекція на тему:

  • Вчення про інфекцію.

  • Лектор: ст. викладач Малярчук А.Р


Основні терміни

  • Інфекція – взаємодія мікроорганізму і макроорганізму при певних умовах зовнішнього середовища незалежно від того, виникає явна або скрита хвороба чи тільки бактеріоносійство.

  • Інфекційний процес – сукупність захисних і патологічних реакцій організму, які виникають у відповідь на проникнення і дію збудника.

  • Інфекційна хвороба – найвищий ступінь розвитку інфекційного процесу, який проявляється різноманітними клінічними симптомами.



Основні фактори інфекційного процесу



Тріада Генле-Коха

  • Мікроб завжди є в організмі при даній хворобі, але не зустрічається у здорових людей і хворих іншими хворобами.

  • Мікроорганізм повинен бути виділений в чистій культурі.

  • Виділена чиста культура повинна викликати в експерименті на тваринах таке ж саме захворювання.



  • Патогенність – потенційна здатність певних видів мікроорганізмів викликати інфекційний процес. Це видова ознака, визначається вона генотипом бактерій і є строго специфічною.

  • Вірулентність – міра або ступінь патогенності, показник якісної і індивідуальної ознаки мікроорганізму, її можна посилити або ослабити.



Одиниці вірулентності

  • DLM – dosis letalis minima – мінімальна смертельна доза. Одна DLM – це та найменша доза мікробів, яка викликає загибель 90-95 % взятих у дослід тварин (н.п. 500 млн., 1 млд.)

  • DCL – dosis certa letalis – безумовно смертельна доза, яка викликає смерть 100 %

  • DL50 – dosis letalis50 – мінімальна кількість мікроорганізмів, яка викликає загибель 50 % взятих у дослід тварин.

  • DL50 – мінімальна інфікуючи доза, тобто найменша кількість мікробів, яка викликає захворювання у 50 % заражених тварин.



Фактори вірулентності

  • хемотаксис і рухливість (у джгутикових бактерій)

  • ферменти, що руйнують слиз (протеаза, лецитиназа, нейрамінідаза)

  • фактори адгезії і колонізації (розпізнають рецептори клітин і прикріплюються до них, початковий механізм розвитку хвороби)

  • фактори інвазії (білки зовнішньої мембрани)

  • капсули мікроорганізмів (захищають від фагоцитозу і антитіл, S. pneumoniae, B. anthracus)

  • фактори, що пригнічують фагоцитоз (Vi-антиген S. typhi, W-V-антигени Y. pestis, обумовлюють незавершений фагоцитоз при гонореї, туберкульозі, чумі та ін.)

  • ферменти агресії (гіалуронідаза, фібриназа, плазмокоагулаза)

  • токсини бактерій (екзо- та ендо-) екзотоксини: дифтерійний, правцевий, ботуліновий, стафілококові, стрептококові та збудників анаеробної інфекції



Вірулентність визначається такими факторами: адгезивністю, інвазивністю, капсулоутворенням, агресивністю,токсиноутворенням.



Диференціальні властивості ендо- та екзотоксинів

  • ЕКЗОТОКСИНИ

  • Білки

  • Термолабільні

  • Активно виділяються клітинами

  • Легко виділяються з культураль ної рідини при фільтрації

  • Діють часто як ферменти

  • Кожен екзотоксин має специфічну фармакологічну дію

  • Специфічний тканинний аффінітет

  • Активні у дуже малих дозах

  • Високі антигенні властивості

  • Дія нейтралізується специфічними антитілами



  • ЕНДОТОКСИНИ

  • Ліпополісахариди

  • Термостабільні

  • Є частиною клітинної стінки

  • Можна одержати лише при лізисі клітини

  • Не мають ензиматичної дії

  • Дія неспецифічна. Однакова для всіх ендотоксинів

  • Специфічний тканинний аффінітет не властивий

  • Активні у значних дозах

  • Низька антигенність

  • Дія антитіл- неефективна



Дія ендотоксину на організм



Адгезія холерного вібріона на слизовій



  • Капсулоутворення захищає бактерії від фагоцитозу.

  • Всі бактерії, які викликають менінгіт, мають капсули :

  • Haemophilus influenzae, Neisseria meningitides, E. coli, Streptococcus pneumoniae.

  • Як правило капсула складається з полісахаридів і містить мономери цукру специфічного для певних видів.

  • Капсула унеможливлює першу фазу фагоцитозу, опсонізацію комплементом чи антитілами. Не допускає комплемент до бактерійної мембрани.

  • Капсула слабо імуногенна і маскує сильні імуногени поверхні клітини, таким чином обмежуючи інтеракцію з комплементом і антитілами.



  • Основні джерела інфекції

  • хвора людина і бактеріоносій

  • хвора тварина і тварина-носій

  • Фактори передачі: інфіковані продукти, вода, брудні руки, мухи, предмети вжитку тощо.

  • Переносники патогенних мікроорганізмів: кліщі, воші, москіти, комари.



  • Шляхи передачі інфекційної хвороби

  • 1. Повітряно-крапельний

  • 2. Фекально-оральний

  • 3. Прямий контакт

  • 4. Парентеральний

  • 5. Трансмісивний

  • 6. Статевий



  • Відповідно до джерела інфекції розрізняють

  • -антропонозні хвороби (хворіють тільки люди – гонорея, холера, кір)

  • -зоонозні хвороби (хворіють тільки тварини – чума свиней, інфекційна анемія коней)

  • -зооантропонозні хвороби (хворіють тварини і від них заражаються люди – чума, сибірка, туляремія, бруцельоз, лептоспіроз – всього біля 100 захворювань)

  • -сапроносні інфекції – збудники знаходяться в грунті – легіонельоз, ієрсініоз та ін.



  • Місце проникнення патогенного мікроба в організм людини називається вхідними воротами інфекції.

  • Для одних збудників ними може бути шкіра (висипнийтиф, лейшманіоз),

  • для інших – слизові оболонки верхніх

  • дихальних шляхів (грип, кір, менінгіт, дифтерія, скарлатина),

  • кишкового тракту (черевний тиф, паратифи, дизентерія, холера)

  • або статевих органів (гонорея, сифіліс).





Форми генералізованої інфекції

  • бактеріємія – мікроби розмножуються в тканинах і органах і періодично проникають в кров, але не розмножуються в ній – черевний тиф, бруцельоз

  • вірусемія – в крові циркулюють віруси

  • септицемія – збудники довго і постійно знаходяться в крові і розмножуються в ній: чума, стафіло- і стрептококовий сепсис

  • септико піємія – сепсис, при якому утворюються гнояки в різних органах і тканинах

  • токсинемія – в кров проникають екзотоксини, а збудники, як правило, не проникають: ботулізм, правець, дифтерія, анаеробна газова інфекція, стаф. сепсис

  • токсемія – циркуляція ендотоксинів у крові: ешерихіози, сальмонельози, менінгіт



Періоди інфекційної хвороби

  • Інкубаційний період – проміжок часу від моменту зараження до появи перших симптомів хвороби (години, дні, місяці, роки).

  • Продромальний період – перші передвісники хвороби (триває 1-3 дні)

  • Період розвитку, розквіту, ACME – проявляються класичні симптоми хвороби (патогномонічні).

  • Період видужання (реконвалесценції) – проходить швидко (кризи), повільно (лізис), або переходить у хронічну форму.

  • (до 3-ох міс. – гостра форма)

  • (більше 3-ох міс. – хронічна форма)

  • (бактеріоносійство).



Основні риси інфекційних хвороб

  • Наявність збудника

  • Заразність (контагіозність) – здатність передаватись від хворих до здорових

  • Епідемічне розповсюдження – розвиток епідемій і пандемій

  • Несприйнятливість (імунітет) до повторного виникнення тієї ж хвороби

  • Циклічність розвитку хвороби – правильна зміна різних періодів (інкубаційний, продромальний, ACME, реконвалесценції)

  • Підвищення температури (гарячка)



Каталог: data -> kafedra -> theacher -> micbio -> maljarchuk
maljarchuk -> Кафедра медичної біології, мікробіології, вірусології та імунології Екологія мікроорганізмів. Поняття про дисбактеріоз
maljarchuk -> Бактеріологічний метод
maljarchuk -> Пауль Ерліх А. Флемінг
maljarchuk -> Росте у всіх живильних середовищах, на кровяному мпа утворює гладенькі дископодібні колонії сірого кольору з рівними краями І підвищенням у центрі. Росте
maljarchuk -> Кафедра медичної біології, мікробіології, вірусології, імунології


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка