«Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга… Жоден диявол ніколи не приносить більше шкоди, ніж такі удавані друзі».
«З усіх утрат утрата часу найтяжча…»
«З усіх утрат утрата часу найтяжча…»
«Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя».
«Як хто посіє в юності, так пожне в старості».
«Більше думай, тоді вирішуй».
«Довго сам учись, коли хочеш навчати інших».
Філософсько-сатирична поезія, яка випливає із біблійного «зерна» (уміщене перед твором як епіграф): «Блажен чоловік, що в премудрості помре і що в розумі своїм повчається святині».
Філософсько-сатирична поезія, яка випливає із біблійного «зерна» (уміщене перед твором як епіграф): «Блажен чоловік, що в премудрості помре і що в розумі своїм повчається святині».
Кожна строфа складається з шести рядків.
У чотирьох перших Сковорода відтворює певні риси, явища дійсності, а в двох наступних, що звучать як рефрен, протиставляєїм свої роздуми.
У трьох строфах рефрен виконує роль інтриги: «Я ж у полоні нав'язливих дум, // Лише одне непокоїть мій ум».
У передостанній строфі повідомлено, яка ж думка непокоїть ліричного героя: «Як з ясним розумом вмерти мені».
Отже, ліричний герой, як і автор, турбується, щоб не зійти з обраного шляху, не спокуситися матеріальними вигодами буття, а залишитися вірним високим морально-духовним принципам.
У трьох строфах (2-4) автор подає картини людської суєтності, «універсальний образ часу» (Володимир Погребенник).
У трьох строфах (2-4) автор подає картини людської суєтності, «універсальний образ часу» (Володимир Погребенник).
Тут Сковорода побачив і викрив галерею людських пристрастей-пороків:
Петро панські «для чинів тре кутки»;
Федір-купець «обдурити прудкий»;
дехто постійно ганяється за прибутком («Той безперервно стягає поля»);
до галереї «марнотної метушні» (Василь Пахаренко) потрапив і юрист, котрий ладить «на смак свій права», і схоластична система освіти, яка виснажувала школярів («з диспуту учню тріщить голова»).
Остання строфа виконує роль узагальнення. Ліричний герой свідомий, що смерть – всевладна, проте ця всевладність смерті не страшна людині, у якої «совість як чистий кришталь».
Кожний рядок має однакову кількість складів з іншими, римування паралельне.
Кожний рядок має однакову кількість складів з іншими, римування паралельне.
Це силабічний 10–складник із цезурою після шостого складу.
Більша упорядкованість наголосів у середині рядків та суворо витримана чоловіча рима наближають його до чотиристопного дактилю, що є одним із розмірів силабо-тонічної системи, яка уже складалася в українській поезії.
Наявна тут і характерна для народного віршування неточна рима: косо-волосов.
Пісня-вірш «Всякому місту – звичай і права» була популярною в народі.
Іі співали повсюдно в Україні.
Згодом народні співці, лірники та кобзарі внесли у сковородинівський текст певні зміни, тому він мав кілька варіантів.
Один із варіантів Іван Котляревський запропонував у п'єсі «Наталка Полтавка».
Ця поезія не увійшла до збірки «Сад божественних пісень».
Ця поезія не увійшла до збірки «Сад божественних пісень».
У вірші розкрито мотив вольності, який має подвійне звучання: з одного боку, ліричний герой намагається не втратити власної свободи – «О, якби в дурні мені не пошитись, // Щоб без свободи не міг я лишитись»; а з іншого – висловлює своє ставлення до гетьмана Богдана Хмельницького, називаючи його батьком вольності: «Слава навіки буде з тобою, // Вольності отче, Богдане-герою!».
Отже, особистісне й загальнонаціональне у творі поєднано гармонійно.
Невелика поезія – 8 рядків – привертає увагу філософським плином думки.
Сковорода заявляє, що порівняння свободи із золотом недолуге, адже «зрівнявши все злото, // Проти свободи воно лише болото».
Вивчити напам'ять вірші «Всякому місту звичай і права», «De Libertate» .
Вміти аналізувати обидві поезії: розкривати картини людської суєтності у вірші «Всякому місту звичай і права», силабічні та силабо-тонічні особливості твору;
вміти пояснити подвійне звучання мотиву вольності у
поезії «De Libertate».
О.М. Авраменко, Л.М. Скрипник. Книжка для вчителя. Українська література, 9 кл./Київ: «Грамота», 2010. – С. 74-84.
О.М. Авраменко, Л.М. Скрипник. Книжка для вчителя. Українська література, 9 кл./Київ: «Грамота», 2010. – С. 74-84.
О. Авраменко. Українська література. Хрестоматія для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання / Київ: «Грамота», 2009. – С. 29-30.
О.М. Авраменко, Л.Т. Коваленко. Українська мова та література. Довідник 1700 завдань у тестовій формі. Частина І. / Київ:«Грамота», 2012. – С. 283-287.
Гафінова Л.В. «Філософія серця» у творчості Г.С. Сковороди // Рідна школа: Шкільна рада при УККУ і Централя Опікунів: Cooper Station, New York, N.Y., грудень, 2003, № 12. – С. 9-12.
Гафінова Л.В. Християнські морально-етичні ідеали Г. Сковороди. // Рідна школа: Шкільна рада при УККУ і Централя Опікунів: Cooper Station, New York, N.Y., травень, 2005, № 5. – С. 17-19.
Дутко С. Григорій Сковорода. Філософська та байкарська спадщина. Урок у 9-му класі // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. – №7. – С. 27-29.
Сковорода Г. Байки Харківські. – К.: Прапор, 1990.
Сковорода Г. Сад божественних пісень: Вибрані твори. – К., 1968.
Сучасний словник літературознавчих термінів / Автор-уклад. М.Ф. Гетьманець. – Х.: Веста, 2003. – 160 с.
