Є. Плужник органічно поєднав класичну традицію з модерними шуканнями, сполучивши елементи експресіонізму та імпресіонізму



Дата конвертації13.12.2016
Розмір445 b.
#10423



Є.Плужник органічно поєднав класичну традицію з модерними шуканнями, сполучивши елементи експресіонізму та імпресіонізму.

  • Є.Плужник органічно поєднав класичну традицію з модерними шуканнями, сполучивши елементи експресіонізму та імпресіонізму.



Риси творчої манери Є.Плужника (за Миколою Бажаном):

  • Риси творчої манери Є.Плужника (за Миколою Бажаном):

  • філігранна витонченість образів;

  • досконалість побудови поезій;

  • інтелектуальна гра нюансами емоційної та звукової сфери.







Дослідники творчості Є.Плужника неодноразово вказували на такі ознаки його письма, як антиліричність та антиемоційність. Хоча з іншого боку, дослідниця Ганна Токмань зазначала про інтимну лірику Плужника як таку, що здатна піднестися до рівня «найяскравішого спалаху у вічній Плужникові ватрі»

  • Дослідники творчості Є.Плужника неодноразово вказували на такі ознаки його письма, як антиліричність та антиемоційність. Хоча з іншого боку, дослідниця Ганна Токмань зазначала про інтимну лірику Плужника як таку, що здатна піднестися до рівня «найяскравішого спалаху у вічній Плужникові ватрі»



“Дні” (1926) – назва першої збірки, яка в контексті творів, що до неї ввійшли, прочитується як існування людини. Образ “днів” у поета є багатогранним. У ньому виражено плинність людського життя, його реальну наповненість і сутність.

  • “Дні” (1926) – назва першої збірки, яка в контексті творів, що до неї ввійшли, прочитується як існування людини. Образ “днів” у поета є багатогранним. У ньому виражено плинність людського життя, його реальну наповненість і сутність.



Максим Рильський відзначив, що пафос збірки Є.Плужника “Дні” – “не зневіра, а уповання, не зречення од боротьби, а заспів до неї”

  • Максим Рильський відзначив, що пафос збірки Є.Плужника “Дні” – “не зневіра, а уповання, не зречення од боротьби, а заспів до неї”



Плужникова думка перегукується з екзистенціалізмом.

  • Плужникова думка перегукується з екзистенціалізмом.

  • Біль є емоційною домінантою збірки “Дні”.



Зв’язок лірики Євгена Плужника з філософією відзначали майже всі дослідники його творчості, проте вони по-різному оцінювали філософську наповненість цієї поезії: від біблійних мотивів до філософії екзистенціалізму (існування, буття).

  • Зв’язок лірики Євгена Плужника з філософією відзначали майже всі дослідники його творчості, проте вони по-різному оцінювали філософську наповненість цієї поезії: від біблійних мотивів до філософії екзистенціалізму (існування, буття).



Родоначальником екзистенціалізму був датський філософ ХІХ ст. Серен К’єркегор, на думку якого, сучасна наука й культура недостатньо звертала увагу на конкретну людину – її переживання й страждання, емоції й думки.

  • Родоначальником екзистенціалізму був датський філософ ХІХ ст. Серен К’єркегор, на думку якого, сучасна наука й культура недостатньо звертала увагу на конкретну людину – її переживання й страждання, емоції й думки.









Вагомим у поетичному світі Плужника є образ осені. На думку Ю.Мережка, “образ осені – головний стрижневий образ, що проходить мало не через 90% всіх Плужникових віршів”.

  • Вагомим у поетичному світі Плужника є образ осені. На думку Ю.Мережка, “образ осені – головний стрижневий образ, що проходить мало не через 90% всіх Плужникових віршів”.



Через усю поезію Плужника проходить мотив кохання.

  • Через усю поезію Плужника проходить мотив кохання.

  • Особливістю всієї інтимної лірики Плужника насамперед є те, що поет переважно зображає один неповторний момент в історії кохання: закоханий ліричний герой проник у мікроскоп душі жінки, його співучасть у її житті не переривається ні часовими, ні просторовими відстанями – розлука тільки загострює відчуття світу коханої.



«Рання осінь» (1927) – це назва другої збірки Євгена Плужник, яка в контексті творів, що до неї увійшли, прочитується як закінчення молодості, перехід до більш зрілого стану життя, існування, творчості.

  • «Рання осінь» (1927) – це назва другої збірки Євгена Плужник, яка в контексті творів, що до неї увійшли, прочитується як закінчення молодості, перехід до більш зрілого стану життя, існування, творчості.



Назва останньої збірки «Рівновага» (1948) свідчить про зображення в ній двох нерозривних начал, які потребують гармонії. Зокрема, у мотив кохання, на відміну від попередніх збірок, де любов – це сфера духу, уривається гаряча пристрасть закоханих. Відтак, мотиви пристрасті й смерті перебувають у найнапруженішому зіткненні – це надає поезії драматизму.

  • Назва останньої збірки «Рівновага» (1948) свідчить про зображення в ній двох нерозривних начал, які потребують гармонії. Зокрема, у мотив кохання, на відміну від попередніх збірок, де любов – це сфера духу, уривається гаряча пристрасть закоханих. Відтак, мотиви пристрасті й смерті перебувають у найнапруженішому зіткненні – це надає поезії драматизму.



Вітальне є невід’ємною частиною Плужникового кохання, роблячи його сильним і слабким водночас. Пристрасть, вриваючись у кохання приреченої на тихе згасання людини, наближує кінець, вітальне спалює vita – життя самоспалюється.

  • Вітальне є невід’ємною частиною Плужникового кохання, роблячи його сильним і слабким водночас. Пристрасть, вриваючись у кохання приреченої на тихе згасання людини, наближує кінець, вітальне спалює vita – життя самоспалюється.



Центральним є образ осені – тло розгортання подій, що взаємодіє з першим планом. Цей образ уособлює різні стани душі ліричного героя: спокій, безнадію, віру в майбутній розквіт, замрію чи роздуми про неминучість – еволюцію світобачення.

  • Центральним є образ осені – тло розгортання подій, що взаємодіє з першим планом. Цей образ уособлює різні стани душі ліричного героя: спокій, безнадію, віру в майбутній розквіт, замрію чи роздуми про неминучість – еволюцію світобачення.

  • Коли у першій збірці Євгена Плужника “Дні” образ осені є оптимістичним, то у збірці “Рання осінь” образ осені асоціюється з утомою чи душевною рівновагою.



Велике, щире й взаємне кохання поета до Галини Коваленко, дружини митця, його однодумиці й надійної опори в житті, возвеличено у творчості Є.Плужника. Вона була справжньою красунею, і для тогочасного оточення її вибір був неочікуваним і незрозумілим, адже Євген Плужник був тяжко хворим на туберкульоз, фактично безперспективним... Проте для самої Галини це був цілковито усвідомлений вибір, продиктований велінням серця.

  • Велике, щире й взаємне кохання поета до Галини Коваленко, дружини митця, його однодумиці й надійної опори в житті, возвеличено у творчості Є.Плужника. Вона була справжньою красунею, і для тогочасного оточення її вибір був неочікуваним і незрозумілим, адже Євген Плужник був тяжко хворим на туберкульоз, фактично безперспективним... Проте для самої Галини це був цілковито усвідомлений вибір, продиктований велінням серця.



Пізніше Євген Сверстюк так відгукнеться про їхні стосунки: «…вона для нього була більше, ніж Оксана Коваленко для Тараса Шевченка. Вона, може, була навіть більше, ніж Лаура для Петрарки… Можливо, він тримався на високій хвилі саме любов’ю»

  • Пізніше Євген Сверстюк так відгукнеться про їхні стосунки: «…вона для нього була більше, ніж Оксана Коваленко для Тараса Шевченка. Вона, може, була навіть більше, ніж Лаура для Петрарки… Можливо, він тримався на високій хвилі саме любов’ю»



Однак не всі інтимні поезії Плужника співвідносяться з його історією кохання до Галини Коваленко. Йдеться не про інші поетові захоплення. А про художні узагальнення краси й таїни жіночості. Жінка як міф, інтимна лірика як міфотворення.

  • Однак не всі інтимні поезії Плужника співвідносяться з його історією кохання до Галини Коваленко. Йдеться не про інші поетові захоплення. А про художні узагальнення краси й таїни жіночості. Жінка як міф, інтимна лірика як міфотворення.



Третя збірка Є.Плужника завершує еволюцію митця в руслі посилення філософських мотивів, котрі моделюються на конкретних реаліях як життя навколишнього, так і свого особистого.

  • Третя збірка Є.Плужника завершує еволюцію митця в руслі посилення філософських мотивів, котрі моделюються на конкретних реаліях як життя навколишнього, так і свого особистого.



Три збірки митця – це три етапи еволюції поета із відчутним тяжінням до поглиблення філософських мотивів, зокрема, смерті, мовчання, сенсу життя, сутності кохання і пристрасті.

  • Три збірки митця – це три етапи еволюції поета із відчутним тяжінням до поглиблення філософських мотивів, зокрема, смерті, мовчання, сенсу життя, сутності кохання і пристрасті.





Повій

  • Повій

  • В остиле серце, Аквілоне! –

  • Я зрозумію голос твій,

  • Бо кров, млявіючи холоне;

  • Бо нижче й нижче никне голова,

  • Як буйність барв байдужий зір зустріне;

  • І все частіш пустиня снігова

  • Мені ввижається…

  • Вітай, пустине!













Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка