Без повноцінної адаптації немає внутрішньої рівноваги особистості, впевненості у завтрашньому дні, людської поваги, допомоги, творчості – навчальної, професійної, духовної. Без адаптації неможлива соціалізація – щоденний процес входження дитини у нові соціальні ситуації, у нові системи взаємодії з оточенням.
Без повноцінної адаптації немає внутрішньої рівноваги особистості, впевненості у завтрашньому дні, людської поваги, допомоги, творчості – навчальної, професійної, духовної. Без адаптації неможлива соціалізація – щоденний процес входження дитини у нові соціальні ситуації, у нові системи взаємодії з оточенням.
Тому тема адаптації до умов шкільного навчання учнів перших класів є нині дуже актуальною, адже цей період у житті дітей – важкий і складний.
людини. У цей період провідною для дитини стає навчальна діяльність. Але крім неї на малюка і
його особистісний розвиток впливають гра, спілкування і праця.
Школа з перших днів ставить перед дитиною низку завдань, не пов’язаних безпосередньо з її попереднім досвідом. Ці завдання вимагають максимально мобілізувати інтелектуальні і фізичні сили. На дитину впливає комплекс нових факторів: класний колектив, особистість педагога, зміна режиму, незвично довге обмеження рухової активності та, звісно, поява нових, не завжди цікавих обов’язків.
У 6 – 7-річному віці, а також при переході з початкової ланки в середню відбувається чимало змін: міняється провідний тип діяльності, з’являються новоутворення наступного вікового періоду (нові особистісні риси, мотиви – досягнення успіху й уникання невдач), нові стосунки з оточенням, нові обов’язки. Якщо це висуває учневі вимоги, до яких йому важко адаптуватися (через особистісні або вікові особливості), то може розвинутися стан соціальної, психічної напруженості, а отже – дезадаптації. На дезадаптацію вказують підвищена тривожність, збудженість, нейротизм; зниження комунікабельності, самоконтролю; почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, учителями, батьками; неуважність на уроках, зниження успішності, втрата інтересу до навчання.
У 6 – 7-річному віці, а також при переході з початкової ланки в середню відбувається чимало змін: міняється провідний тип діяльності, з’являються новоутворення наступного вікового періоду (нові особистісні риси, мотиви – досягнення успіху й уникання невдач), нові стосунки з оточенням, нові обов’язки. Якщо це висуває учневі вимоги, до яких йому важко адаптуватися (через особистісні або вікові особливості), то може розвинутися стан соціальної, психічної напруженості, а отже – дезадаптації. На дезадаптацію вказують підвищена тривожність, збудженість, нейротизм; зниження комунікабельності, самоконтролю; почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, учителями, батьками; неуважність на уроках, зниження успішності, втрата інтересу до навчання.
Тому важливе завдання вчителів і батьків – допомогти дітям пройти період адаптації до нових умов, пов'язаний зі змінами зовнішніх обставин і внутрішніми перетвореннями.
Спостереження психолога. Мета: вивчення особливостей навчальної роботи й поведінки учнів на уроці, особливостей взаємин між однокласниками, стилю взаємин між учителем і дітьми.
Вивчення психоемоційного стану першокласника (вересень – жовтень).
Індивідуальні бесіди з учителями перших класів.
Мета: збирання інформації про дітей (вересень).
Виявлення групи учнів, у яких виникли труднощі у процесі адаптації. Така «контрольна група» складається психологом за результатами спостережень, досліджень, бесід з учителями. До неї відносяться учні з низьким рівнем адаптації або дезадаптації, з високим рівнем емоційних станів (тривожність, агресивність, низька самооцінка) (кінець вересня).
Повідомлення узагальнених результатів дослідження, надання загальних рекомендацій психолога з даної проблеми на нараді вчителів, на батьківських зборах (кінець вересня – початок жовтня).
Дослідження причин труднощів у адаптації в дітей «контрольної групи». Індивідуальне дослідження особливостей розвитку пізнавальних процесів, особистості дитини, міжособистісних відносин у родині й у групі однолітків, особливостей сімейного виховання (жовтень – листопад).
Індивідуальне консультування вчителів перших класів і батьків за результатами досліджень. Надання рекомендацій з питань індивідуальних особливостей психічного розвитку, особливостей навчання, виховання, адаптації дитини до школи, причин труднощів, що виникли в процесі адаптації, навчання. Мета даної роботи: залучити батьків, учителів до рішення проблем дитини (жовтень).
Корекційна робота з першокласниками, в яких виникли труднощі у процесі адаптації до школи (жовтень – листопад).
Повторна діагностика за результатами психологічної корекції. Мета: визначення ефективності корекції. Дослідженню підлягають учні, з якими була проведена корекційної-розвивальна робота (листопад – грудень).
Тема діагностичної програми. Адаптація учнів 1-х класів до навчання у школі.
Мета діагностичної роботи. Вивчення особливостей навчальної роботи й поведінки учнів на уроці, особливостей взаємин між однокласниками, взаємодії вчителя з учнями. Вивчення процесу адаптації через діагностику шкільної адаптації й мотивації.
Завдання діагностичної роботи:
1. Раннє виявлення категорії дітей, яким необхідна допомога в розвитку навчальних навичок.
2. Одержання додаткової інформації про учнів.
3. Виявлення причин труднощів в адаптації та на цій основі побудова адекватної корекційної і розвивальної роботи.
Дослідження процесу адаптації учнів 1 класів до школи проводиться у першому півріччі, містить такі психодіагностичні методики:
1. Анкета Н. Г. Лусканової «Рівень шкільної мотивації й адаптації».
2. Малюнок «Що мені подобається в школі».
3. Малюнок «Мій клас».
4. Малюнок «Школа тварин».
5. Анкетування вчителів, батьків за методиками:
«Карта адаптації першокласників» (заповнює психолог разом із учителем).
«Анкета для батьків першокласників» (виявлення ознак дезадаптації в дітей).
Джерело: Я хочу, я можу, я буду добре вчитись / Упорядник
Т. Гончаренко. – К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. – С. 76 – 95.
Повторна діагностика за результатами психологічної корекції
Повторну діагностику за результатами психокорекційної роботи психолог здійснює з метою визначення ефективності корекції. Для цього можна використовувати ті самі методики, що й у вхідній діагностиці. Дослідженню підлягають учні, з якими була проведена корекційна робота.
Тема корекційно-розвивальної програми. Розвиток емоційно-вольової сфери та інтелектуальної діяльності.
Тема корекційно-розвивальної програми. Розвиток емоційно-вольової сфери та інтелектуальної діяльності.
Мета корекційної роботи. Розвиток емоційно-вольової сфери та оптимізація інтелектуальної діяльності учнів за рахунок стимуляції психічних процесів.
На проведення корекційно-розвивальних занять у першому класі відводиться 32 години.
Тривалість заняття — 30 хвилин. Група — 6—8 учнів.
Завдання:
1. Зняття напруження. Створення позитивного емоційного настрою у дітей.
2. Покращення соціальної адаптації.
3. Тренування психомоторних функцій.
4. Навчання дитини самостійного пошуку необхідних форм емоційного реагування.
5. Формування вміння орієнтуватися у своїх емоціях.
6. Зменшення виявів агресії та тривожності в поведінці дітей.
7. Формування адекватної поведінки в різних ситуаціях.
8. Розвиток рухово-зорового сприймання.
Очікувані результати: поступове заповнення прогалин у розвитку дітей і забезпечення подальшого формування навчально-пізнавальної діяльності та особистісний розвиток.
Засоби корекції: етюди та ігри, спрямовані на розвиток психомоторних функцій, вправи на розвиток уваги, сприйняття; засоби арт-терапії (проективний малюнок), лялькотерапія, психогімнастика.
У програмі використані матеріали психокорекційної роботи з проблемними дітьми таких авторів: Т.Ілляшенко, Є.Лютової, Г.Моніної, І.Мамайчук, М.Чистякової та ін..
Тема корекційно-розвивальної програми. Розвиток пізнавальної сфери молодших школярів.
Тема корекційно-розвивальної програми. Розвиток пізнавальної сфери молодших школярів.
Мета програми:розвиток інтелектуальної та емоційно-вольової сфер дітей першого класу.
Завдання:
розвиток аналітичного мислення і мислительних процесів;
розвиток обсягу, концентрації, переключення та зосередженості уваги;
розвиток зорової, слухової та тактильної пам'яті;
цілісність, осмисленість сприймання;
розвиток уяви;
навчання дітей умінню виражати свої думки;
розвиток уміння керуватись словесною інструкцією дорослого;
формування у дітей впевненості у собі.
Дана програма розроблена для дітей молодшого шкільного віку
(учнів 1 класу) і складається з 15 занять тривалістю 25-30 хвилин, які проводяться два рази на тиждень із групою 6-7 дітей.
Тема корекційної програми. Зниження агресії у дітей.
Тема корекційної програми. Зниження агресії у дітей.
Мета корекційної програми. Корекція агресивних тенденцій поведінки першокласників.
Завдання:
знизити рівень агресивності дітей;
зменшити емоційне напруження дітей;
навчити дітей мовленнєвих засобів спілкування, конструктивного спілкування і виходу з конфліктних ситуацій;
сформувати в дітей моральні уявлення, сприяти набуттю конструктивних форм поведінки і нового досвіду спілкування.
Очікувані результати: зниження рівня агресивності, підвищення рівня самооцінки, розвиток комунікативних здібностей.
Робота з педагогічним колективом:
особливості адаптації першокласників; бесіди і консультації за результатами досліджень, рекомендації щодо вибору адекватних методів педагогічного впливу на клас загалом і на окремих учнів;
рекомендації вчителям щодо вибору адекватних засобів педагогічного впливу по відношенню до учнів, віднесених до різних типів «групи ризику»;
сумісний пошук та реалізація адекватних педагогічних підходів до дітей із труднощами в адаптації (ділова гра для педагогів);
оформлення в учительськів куточки: «Психолог інформує», «Поради психолога», «Особливості роботи з неординарними дітьми».
Робота з батьками:
виступи на батьківських зборах: інформація про особливості вікового періоду; особливості адаптації першокласника; психофізичні особливості дитини-шестирічки; подання результатів діагностичного етапу профілактики дезадаптації; характеристика зон труднощів першокласників і способів можливої допомоги батьків дітям з різними індивідуально-психологічними особливостями; рекомендації щодо вибору адекватних виховних методів;
індивідуальне консультування: рекомендації з налагоджування дитячо-батьківських стосунків, зміни, за необхідності, стилю виховання; переадресування до інших спеціалістів;
участь у соціально-педагогічній роботі школи з дітьми із соціально-неблагонадійних сімей і їхніми батьками;
оформлення куточків для батьків «Поради психолога», «Життя без насильства», «Чим можуть допомогти батьки?»
