Загальні документи

Загальні документи

• Загальні документи

• Загальна декларація прав людини (1948);

• Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966);

• Конвенція про права дитини (1989);

• Європейська соціальна хартія (1996);

• Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950);

• Конвенція МОТ «Про мінімальні норми соціального забезпечення здоров’я» (1952);

• Конвенція МОТ «Про медичну допомогу і допомогу у зв’язку із захворюваннями» (1969)

• Європейський кодекс соціального забезпечення (1990)

Спеціальні документи

• Спеціальні документи

• Конвенція про права людини і біомедицину (1997);

• Женевська декларація (Міжнародна клятва лікарів) Всесвітньої медичної асоціації (1949);

• Міжнародний кодекс медичної етики Всесвітньої медичної асоціації (1948);

• Декларація про незалежність і професійну свободу лікаря Всесвітньої медичної асоціації (1986);

• Європейська хартія прав пацієнтів (2002);

• Декларація прав пацієнтів в Європі (1994);

• Лісабонська декларація прав пацієнтів (1981);

• Хельсінська Декларація (1964);

• Положення про медичне обстеження, „телемедицину” та медичну етику (1992);

• Декларація про трансплантацію людських органів (1987);

• Декларація про евтаназію (1987);

• Декларація про медичний аборт (1970);

• Положення про доступність медичної допомоги (1988);

• Положення про стратегії догляду за пацієнтами з тяжкою хронічною хворобою при безнадійних захворюваннях (1990);

Положення про захист прав і конфіденційність пацієнта (1993);

• Положення про захист прав і конфіденційність пацієнта (1993);

• Загальна декларація про біоетику і права людини (2005);

• Положення про торгівлю живими органами (1985);

• Люблянська хартія з реформування охорони здоров’я (ВООЗ, 1996);

• Положення про медичну етику в умовах лиха;

• 12 принципів надання медичної допомоги в будь-якій системі охорони здоров’я;

• Декларація про політику в галузі забезпечення прав пацієнтів в Європі;

• Рекомендація R (83) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-учасницям з правового захисту примусово госпіталізованих осіб з психічними розладами;

• Декларація про права розумово відсталих осіб;

• Принципи захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги (ООН);

• Декларація про приверженість справі боротьби з ВІЧ/СНІДом;

• Копенгагенська декларація;

• Венеціанська декларація про термінальний стан.

Конвенцією та протоколами до неї гарантовані такі права і свободи:

• Конвенцією та протоколами до неї гарантовані такі права і свободи:

• Право на життя (ст. 2 Конвенції); також передбачено скасування смертної кари (ст. 1 і 2 протоколу № 6 і ст. 1 протоколу № 13);

• Право на свободу та особисту недоторканість (ст. 5 Конвенції та ст. 1 протоколу № 4);

• Право на справедливий судовий розгляд (ст. 6 і 7 Конвенції та ст. 2, 3 та 4 протоколи № 7);

• Право на ефективні засоби правового захисту (ст. 13 Конвенції);

• Право на повагу до приватного та сімейного життя, недоторканності житла і таємницю листування (ст. 8 Конвенції);

• Право на вступ до шлюбу (ст. 12 Конвенції);

• Рівні права і відповідальність подружжя (ст. 5 протоколу № 7);

• Свобода думки, совісті і релігії (ст. 10 Конвенції);

• Свобода вираження думок (ст. 10 Конвенції);

• Свобода зборів і асоціацій (ст. 11 Конвенції);

• Право власності (ст. 1 Першого протоколу);

• Право на освіту (ст. 2 Першого протоколу);

• Право на вільні вибори (ст. 3 Першого протоколу);

• Свобода пересування і свобода вибору місця проживання (ст. 2 протоколу № 4).

Деякі права і свободи сформульовані у вигляді заборон певних дій:

• Деякі права і свободи сформульовані у вигляді заборон певних дій:

• Тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження і покарання (ст. 3 Конвенції);

• Рабства, підневільного стану і примусової чи обов'язкової праці (ст. 4 Конвенції);

• Дискримінації в правах і свободах (ст. 14 Конвенції та ст. 1 протоколу № 12);

• Висилення громадян (ст. 3 протоколу № 4),

• Колективного висилення іноземців (ст. 4 протоколу № 4); крім того, у ст. 1 протоколу № 7 встановлені процедурні гарантії іноземцям, які знаходяться під загрозою висилення.

Поняття «міжнародний механізм захисту прав людини» визначається як система міжнародних (міждержавних) органів та організацій, діяльність яких має забезпечити здійснення міжнародних стандартів у галузі прав людини, а у разі порушення – їхній захист і поновлення.

• Поняття «міжнародний механізм захисту прав людини» визначається як система міжнародних (міждержавних) органів та організацій, діяльність яких має забезпечити здійснення міжнародних стандартів у галузі прав людини, а у разі порушення – їхній захист і поновлення.

• Міжнародні (міждержавні) органи та організації, що здійснюють функцію забезпечення прав людини, характеризуються тим, що:

• 1) створюються на основі відповідної домовленості між державами або міжнародними організаціями;

• 2) мають можливість впливати на уряди держав, оскільки в низці випадків їхні рішення мають обов’язків характер і завжди – міжнародну авторитетність;

• 3) звертають увагу міжнародної спільноти на випадки порушення прав людини.

Міжнародні механізми захисту прав людини в сфері охорони здоров’я можна поділити за компетенцією на органи, що здійснюють комплексний захист прав людини, для яких вирішення проблеми «неналежного» поводження є далеко не єдиним напрямком діяльності та спеціалізовані органи, діяльність яких полягає саме в міжнародно-правовій охороні здоров’я.

• Міжнародні механізми захисту прав людини в сфері охорони здоров’я можна поділити за компетенцією на органи, що здійснюють комплексний захист прав людини, для яких вирішення проблеми «неналежного» поводження є далеко не єдиним напрямком діяльності та спеціалізовані органи, діяльність яких полягає саме в міжнародно-правовій охороні здоров’я.

• Крім того, міжнародні механізми захисту поділяються на універсальні та регіональні – залежно від сфери їхньої діяльності.

Рада ООН з прав людини. Рада ООН з прав людини (далі - Рада) замінила Комісію ООН з прав людини і є міжнародним органом ООН, створеним у 1946 році, функція якого полягала у здійсненні комплексного захисту прав і свобод людини. Відповідне рішення було прийнято 15 березня 2006 року Генеральною Асамблеєю ООН.

• Рада ООН з прав людини. Рада ООН з прав людини (далі - Рада) замінила Комісію ООН з прав людини і є міжнародним органом ООН, створеним у 1946 році, функція якого полягала у здійсненні комплексного захисту прав і свобод людини. Відповідне рішення було прийнято 15 березня 2006 року Генеральною Асамблеєю ООН.

• Комітет ООН з прав людини. Комітет ООН з прав людини – міжнародний експертний правозахисний орган, створений на основі і на виконання положень Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

• Міжнародний суд ООН та міжнародний кримінальний суд (Гаага).

• Спеціалізовані установи: ВООЗ, дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ)

Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ)

• Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ)

• Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)

Юрисдикція ЄСПЛ

• Юрисдикція ЄСПЛ

• Винесення рішень за міждержавними справах і індивідуальними скаргами

• Надання консультативних висновків

Європейський Суд з прав людини

• Європейський Суд з прав людини

• Правове регулювання статусу ЄСПЛ

• Організаційна структура ЄСПЛ

• Секції

• Комітети

• Палати

• Греф’є і секретаріат

• Процедура провадження у справі в Суді

• Початок провадження у справі

• Провадження щодо прийнятності скарги

• Обмін змагальними паперами та мирова угода

• Судові слухання

• Передача справи на розгляд Великої палати

• Постанова судового рішення

Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини

• Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини

• Установлення посади Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ

• Функції Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ

Подача скарг і заяв до ЄСПЛ

• Подача скарг і заяв до ЄСПЛ

• 1. Загальні умови подання скарг до ЄСПЛ

• Вичерпання всіх внутрішньодержавних засобів правового захисту
• Шестимісячний термін з дати прийняття органом остаточного рішення по справі
• Суд не розглядає скаргу, якщо по суті вона являється аналогічною тій, яка вже була розглянута Судом
• Суд не приймає до розгляду анонімні скарги
• Суд не розглядає скаргу, якщо вона вже є предметом іншої процедури міжнародного розгляду або врегулювання.
• Неприйнятні будь-які скарги, несумісні з положенням Конвенції, явно необгрунтовані чи які є зловживанням права на подання скарг (п. 3 ст. 35 Конвенції).

• 2. Зміст індивідуальної скарги

• 3. Витрати

1. Правове регулювання виконання рішень ЄСПЛ в Україні

• 1. Правове регулювання виконання рішень ЄСПЛ в Україні

• 2. Форми виконання рішень ЄСПЛ

• 3. Порядок виконання рішень ЄСПЛ

Рішення по справі „Біржіковський проти Польщі” (2006)

• Рішення по справі „Біржіковський проти Польщі” (2006)

• Рішення по справі «Во проти Франції» (2004)

• Рішення по справі „Z проти Фінляндії” (1997)

• Рішення по справі «М.С. проти Швеції» (1997)

• Рішення по справі „Горшков проти України” (2005)