Захист від біологічних засобів зараження передбачає:
- своєчасне виявлення загрози або факту біологічного зараження, його видів і масштабів;
- комплекс адміністратвно-господарських, режимно-обстежувальних і
спеціальних заходів.
В ході виконання засобів захисту від біологічних засобів ураження використовуються колективні та індивідуальні засоби захисту, запроваджуєтья режим карантину або обсервації, проводиться знешкодження вогнища ураження та екстренна профілактика. На об’єктах народного господарства, в установах охорони здоров’я та у побуті населення дотримується протиепідеміічного режиму.
Заходи медичного захисту повинні проводитись постійно, а відносно виникнення надзвичайних ситуацій поділяються на періоди:
І період - підготовка до можливого виникнення НС.
ІІ період - під час НС.
ІІІ період - при ліквідації наслідків НС.
Заходи 1 періоду (підготовчі).
Забезпечення засобами медичного захисту і надання медичної допомоги.
Навчання населення та медперсоналу діям під час НС.
Постійне підтримання їх у готовності до роботи в НС.
Заходи 11 періоду (під час НС)
Видача населенню засобів захисту .
Виділення сил і засобів для участі у ліквідації наслідків ураження.
Посилення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів:
-контроль дотримання правил особистої гігієни,
-контроль за організацією харчування,
-контроль за організацією харчування,
-контроль за водопостачанням,
-контроль за розміщенням населення в захисних спорудах, за перебуванням людей після проведення евакуації,
-активне виявлення та ізоляціяінфекційних хворих,
-проведення бактеріологічної розвідки.
Надання невідкладної медчної допомоги ураженим.
Заходи ІІІ періоду (ліквідації наслідків НС).
Участь в евакозаходах
Надання всіх видів медичної допомоги.
Контроль рівня зараженості поверхні тіла, одягу РР і ОР, якість проведення часткової або повної спеціальної обробки.
Участь у радіаційній, хімічній та бактеріологічній розвідці.
Проведення ізоляційно-обмежувальнх заходів.
Профілактика вторинних уражень.
Контроль якості води і продовольства.
Класифікація засобів медичного захисту за призначенням:
Профілактичні.
Індикаційні.
Діагностичні.
Лікувальні.
Знешкоджуючі та знезаражуючі біо- і хімпрепарати.
Медико-технічні прилади і рухомі медичні засоби (інструменти, прилади, апарати, лабораторії, устаткування).
Класифікація засобів медичного захисту за характером дії уражаючих факторів:
АІ-2 препарат тарен 8 табл. (пенал жовтого кольору) по 2 табл. при можливому ураженні або при перших ознаках.
А1 афін і будаксим в шприц-тюбиках.
Інші індивідуальні засоби медичного захисту
ПП1 - перев”язувальний пакет індивідуальній.
Таблетки пантоциду.
Групові засоби медичного захисту.
Групові (колективні) засоби медичного захисту призначені для забезпечення медперсоналу та медичних закладів. Це багаточисленні засоби для лікування уражень РР, ОР, БЗ в військово-медичних комплектах (В-3, УТ,ФОВ, ЛУЧ,СО) протигази з шоломом - для поранених в голову (ШП), засоби купіровання та лікування психічних розладів, засоби спеціальної обробки та індикації ОР, дозиметричні прилади.
Військово-медичні комплекти
ФОВ - призначений для надання кваліфікованої і спеціалізованої мед.допомоги 200 ураженим при отруєнні ФОР, психохімічними речовинами, ціанідами як при первинному поступленні із вогнища, так і при проведенні антидотної терапії.
СО - (санітарна обробка), призначений для проведення повної санітарної обробки 500 уражених і хворих.
ЛУЧ - (лікарські засоби для лікування уражених іонізуючим випромінюванням), розрахований для надання першої лікарської допомоги 200 ураженим іонізуючим випромінюванням.
В-3 (спеціальна допомога) - для надання першої лікарської допомоги 200 пораненим ураженим іонізуючим випромінюванням і отруйними речовинами.
УТ - укладка токсикологічна.
Характеристика медичних засобів захисту
Медичні засоби групового захисту-медичні препарати, матеріали спеціалі засоби, які призначені для використання в надзвичайних ситуаціяхз метою попередження чи зниження ефекту дії уражуючих факторів і профілактики ускладнень.
До медичних засобів захисту відносяться : радіозахистні, знеболюючі і протибактерійні препарати, медичні рецепти від ОР (СДОР) і перев‘язочні засоби:
До радіозахисних препаратів належать:
-радіопротектори,
-комплексони,
-адаптогени,
-адсорбенти,
-антигеморагічні засоби і стимулятори кровотворення,
-стимулятори центральної нервової системи.
1.Радіопротектори- профілактичні, лікарські засоби, які знижують ступінь променевого ураження. Вони являють собою одну речовину чи комбінацію
декількох лікарських препаратів. У деяких радіопротекторів ступінь ефективності (фактор зменшення дози) дорівнює 1,2-2.
декількох лікарських препаратів. У деяких радіопротекторів ступінь ефективності (фактор зменшення дози) дорівнює 1,2-2.
2.Комплексони-препарати, які прискорюють виведення радіоактивних речовин із організму (ЕДТА, гетацин-кальцій, унітіол).
В ролі комплексонів засосовують солі органічних кислот (лимонної, молочної, оцтової), а також унітіол, який прискорює виведення із організму радіоактивних ізотопів урану, полонію.
3.Адаптогени -препарати, які підвищують загальний опір організму до різних несприятливих факторів, в тому числі і до радіацій. До них відносяться: елеутерококк, женьшень, китайський лимонник, дібазол.
4.Адсорбенти- речовини, які здатні захоплювати на свою поверхню радіоактивні і ін. шкідливі речовини і разом з ними вони виводяться із організму. В якості адсорбентів можуть застосовуватись активоване вугілля, адсобар, акоцин та ін.
5.Антигеморагічні засоби і стимулятори кровотворення застосовуються тільки при наданні лікарської допомоги і лікуванні в стаціонарах. До антигеморагічних засобів відносяться желатина, серотонін, які застосовуються у вигляді розчинів.
Стимуляторами кровотворення є лейкоцетин, лейкоген, пентоксил, які випускаються в таблетках.
6.Стимулятори центральної нервової системи застосовуються для надання лікарської допомоги і лікування уражених. До них відносяться : індопан в таблетках по 0,005-0,1 г і белигрид у вигляді 5% розчину для внутрішньовенного введення.
Захист від бактеріальних (біологічних) засобів ураження складається із двох напрямків: загальної екстренної (антибіотикопрофілактика) і спеціальної екстренної профілактики інфекційних захворювань.
Спеціальна екстренна профілактика передбачає імунізацію населення (проведення щеплень) бактерійними препаратами (вакцини, анатоксини), використання препаратів, які мають етіотропну дію на збудника певної виявленої інфекції.
При неможливості завчасної імунізації населення і не встановленому виді збудника проводиться загальна екстренна профілактика антибіотиками широкого спекту дії оральним шляхом введення (тетрациклін, доксициклін, рифампіцилін, сульфатон).При переході від загальної екстренної профілактики до спеціальної повинна зберігатись послідовність в строках призначення і дозах препаратів.
Антибіотики широкого спекту дії можуть з успіхом застосуватись і для профілактики розвитку раневої інфекції при великих опіках, пораненнях м‘яких тканин з метою вимушеного відкладання проведення необхідних хірургічних втручань. Для боротьби з раневою інфекцією, також широко використовуються асептичні пов‘язки.
Медичні засоби захисту від ОР, СДОР представлені антидотами (протиотрутами) - препаратами які - є фізіологічними антогоністами отрут. По механізму і вибірковій дії, антидоти бувають детоксикаційної і функціональної дії, специфічні і неспецифічні. До останніх, зокрема, відносяться адсорбенти.
В даний час не існує антидотів від всіх ОР і СДОР, а тим більше універсальних. Антидоти випускаються для парентирального і перорального застосування. До них відносяться: афін, атропін, будаксім, тарен-проти ФОР і ФОЗ, амілнітрит (пропілнітрей), антиціан, хромосмон, тіосульфат натрія-антидоти синильної
кислоти та ін. цианистих з‘єднань, унітіол- антидот люїзиду і мишьяко-вмісних СДОР.
кислоти та ін. цианистих з‘єднань, унітіол- антидот люїзиду і мишьяко-вмісних СДОР.
Для спеціальної обробки при попаданні ОР (СДОР) на одягу і шкірі покриви використовуються хімічні рецептури, які їх нейтралізують. Ефективність вказаних заходів залежить від строків початку їх проведення після ураження.
Шолом для поранених в голову (ШП)
ШР призначений для захисту органів дихання, очей і обличчя поранених у голову від дії отруйних, радіоактивних речовин і бактеріальних засобів.
Спеціальну лицеву частину (шолом для поранених в голову) використовують для захисту поранених безпосередньо на місці ураження та на шляхаха евакуації, тоді коли застосування звичайних масок протигазу неможливе внаслідок накладеної пов”язки.
Шолом для поранених в голову являє собою гумовий мішок у вигляді капішону. В нього вмонтовані окуляри , дихальні клапани, обтічники та з‘єднувальна трубка. На бокових поверхнях шолома є три пари тасьми, після зав”язування яких зменшується величина шкідливого простору. Лінія герметизації шолома розміщена на шиї. В ШП для цієї мети служить обтуратор, який має комірець з металічним гачком і петлею по краях.
Одягання шолома на поранених в голову складається з двох етапів: перший і найбільше важливий - одягання і створення первинної герметизац.ї; другий - правильне розміщення шолому на голові та остаточне закріплення його.
Шолом ШП може бути одягнутий таким чином, що первинна герметизація буде створена протягом 10-30 сек. Це залежить від типу пов”язки на голові та від умов обстановки. Загальна тривалість одягання шолома ШП разом з завершальним фіксуванням його на голові, не повинна перевищувати 40-60 сек.
При користуванні шоломом в бойових умовах, його з”єднують гофрованою трубкою з коробкою загальновійськового протигазу, який є в ураженого. Перед одяганням шолома на голову, перевіряють чи немає під пов”язкою виступаючих назовні гострих країв шин; при наявності їх закривають ватою чи бинтом, чим попереджують розрив шолому. Потім розстібають в ураженого комір шинел., розстібають і підгортають всередину комірець верхнього одягу і бинти.Шолом беруть за внутрішню поверхню обтуратора обома руками, великі і вказівні пальці розміщують під гачками і петлею, збирають в складки краї шолома; розтягуючи вхідний отвір швидко одягають шолом на голову пораненого . Щоб запобігти додатковому травмуванню при одяганні шолома на поранених в голову, його одягають під підборіддя і потім натягують на голову. При щелепнолицевих пораненнях шолом натягується ззаду через потилицю.
Одразу після одягання шолому створюють герметизацію., застебнувши гачок-застібку на комірці обтуратора, попередньо виложеному на основі клиновидного клапану, розпрямленого на дві симетричні складки. Потім підтягують передню частину шолома до обличчя і встановлюють окулярні скельця перед очима. Розпрямляють шолом, розгладжуючи його долонями спереду назад так, щоб він щільніше облягав поверхню голови, після чого стягують задні краї головної частини шолома і зав”язують спочатку середні стрічки, потім верхні і нижні. Ще раз перевіряють правильність розміщення комірця обтуратора на шиї пораненого і у випадку наявності під ним дрібних складок, обережно розпрямляють їх. Звисаючі краї обтуратора закладають за комір білизни, верхнього одягу чи обмундирування, якщо є можливість, то комір потрібно застебнути.
Одягнувши на пораненого шолом, оглядають через окуляри шолома очі і обличчя пораненого і кладуть його в положення, яке виключає тиск на рану і травмування
її. При виявленні пульсації в окремих ділянках шолома, необхідно накласти на неї ватно-марлеву пов”язку і забинтувати.
її. При виявленні пульсації в окремих ділянках шолома, необхідно накласти на неї ватно-марлеву пов”язку і забинтувати.
Поранений в голову, на якого одягутий ШП, потребує систематичного нагляду. Необхідно слідкувати за кольором шкіри обличчя і станом зіниць, контролювати частоту пульсу і дихання. При появі блювоти і забрудненні дихальних калапанів блювотними масами шолом заміняють. У випадку незначної їх кількості
приймають міри для запобігання забруднення клапанів - зміщують шолом в інший бік або змінюють положення пораненого.
В незараженій зоні шолом знімають у зворотньому порядку: від”єднують гофровану трубку від коробки протигазу, розв”язують тканинні стрічки, розстебають гачок-застібку та комірець обтуратора і, розправивши краї клиновидного клапану, підводять під обтуратор, розтягуючи його і обережно знімають шолом з голови.
Для повторного використання його промивають водою з милом, обтирають тампонами, змоченими 2% розчином хлораміну або етиловим спиртом і висушують. При зараженні шолома крапельно-рідинними отруйними речовинами, він п.длягає дегазації кип”ятінням в 2% розчині кальцинованої соди на протязі 2 годин. Після такої дегазації у шоломів знижуються експлуатаційні якості, особливо в місцях попадання крапель ОР. Тому після дегазації і провітрювання,їх перевіряють на міцність, розтягуючи і передивляючись на світло, а в необхідних випадках проводять потрібний ремонт. Зберігати шолом для поранениях в голову треба у чистому і сухому місці.
Засоби купіровання та лікування психічних розладів.
При психомоторному збудженні:
-аміназин 2-4 мл 2,5% розчину
-седуксен 2-6 мл 0,5% розчину.
При пароксизмальній дискінезії:
-кофеїн-бензоат натрію 1-2 мл 10% розчину.
При психомоторній загальмованості (ступор)
- кальцію хлорид 10-30 мл 10% розчину,
- тизерцин, галоперидол, седуксен.
Засоби спеціальної обробки та індикації отруйних речовин.
Індексація ОР - прилади ВПХР, ПХР-МВ, МПХР, МПХЛ.
Спеціальна обробка.
-комплекс В-5 (дезінфекційний комплект) - для дезинфекції дезактивації і дегазації медичного майна,
-дезінфекційно-душова установка ДДА-66 (на автомобілі), для обробки населення, дезинфекції та дезинсекції одягу (І-ДК, ДК-4),
-комплекти для спеціальної обробки різних об‘єктів.
Дозиметричні прилади
Комплект індивідуальних дозиметрів ІД-! - 10 шт., призначений для вимірювання індивідуальних доз гамма-опромінення. Діапазон від 20 до 500 рад.
Комплект індивідуальних дозиметрів ІД-11 - 500 шт., призначений на вимірювання індивідуальних доз гамма і нейтронного опромінення. Діапазон від 10 до 500 рад.
Заходи, що проводяться працівниками медичних установ і закладів, при виникненні надзвичайних ситуацій.
Заходи, що проводяться працівниками медичних установ і закладів, при виникненні надзвичайних ситуацій.
Використання інженерних споруд, захисних особливостей місцевості при розгортанні медичних пунктів та лікувальних закладів.
Використання індивідуальних засобів захисту хворих та уражених - шолом для поранених в голову (ШП).
Контроль за рівнем радіоактивного опромінення поранених, хворих та медперсоналу.
Ліквідація наслідків ураження при НС (спеціальна обробка, інженерні та протипожежні заходи).
Інструкція для медперсоналу щодо захисту поранених і хворих, які
перебувають на стаціонарному лікуванні.
Підготовчий період.
Оснащення ПРУ та герметизованих сховищ для поранених і хворих.
Оснащення приміщень, які є, в протирадіаційному і протихімічному відношенні.
Забезпечення поранених і хворих засобами індивідуального медичного захисту, спеціальної обробки і надання медичної допомоги.
Розподіл поранених і хворих на групи щодо використання протигазу (з виділенням групи осіб, що мають протипокази для направлення їх в укриття і сховища).
Підготовка медичного персоналу до надання медичної допомоги потерпілим.
При загрозі зараження РР і ОР.
Повідомити про загрозу зараження.
Прискорити надання допомоги поранениям (хворим) і евакуація їх до початку зараження території РР і ОР.
Підготовка нетранспортабельних і осіб з протипоказами щодо використання протигазу для розміщення їх в сховищах.
Приведення індивідуальних засобів захисту поранених (хворих) в положення “напоготові”.
Припинення приготування їжі, захист продуктів і води від зараження РР і ОР.
За сигнали оповіщення про радіаційне або хімічне зараження.
За сигнали оповіщення про радіаційне або хімічне зараження.
Всім пораненим і хворим одягнути протигази (респіратори), пораненим в голову - ШП, а важкопоранених і хворих направити в укриття.
Зовні від сховищ припинити маніпуляції, які можуть призвести до проникнення ОР і РР в організм.
При необхідностиі - організувати часткову санітарну обробку.
Організувати застосування пораненими і хворими профілактичних засобів (радіопротектори, антидоти).
Заборонити вживання води та їжї.
Ліквідація наслідків аварії з розповсюдженням радіоактивних або
хімічних речовин.
При попаданні в зону радіаційної аварії:
в момент аварії пораненим, хворим і медичному персоналу прийняти міри особистого захисту (в порядку взаємодопомоги) в укриттях чи сховищах;
Проводити рятівні роботи силами організованої рятувальної команди, медперсоналом, легкопораненими;
Надати першу медичну допомогу потерпілим. Підготувати їх до евакуації;
Оцінити радіаційну обстановку, провести часткову спеціальну обробку, організувати евакуацію поранених і хворих. А при необхідності - всього лікувального закладу;
Проводити повну спеціальну обробку.
11. При попаданні в зону хімічного зараження:
1) негайно застосувати засоби індивідуального захисту; 2) часткова спеціальна обробка; 3) проведення заходів 1-ої медичної допомоги і евакуація із осередку заражених ОР, поранених і хворих; 4) оцінка хімічної обстановки; 5) при необхідності - евакуація лікувального закладу за межі зараженої зони, проведення повної спеціальної обробки.
Серед хворих і поранених, які перебувають в лікувальних закладах
виділяють такі групи:
І група - здатні використовувати фільтруючі протигази (типу ПГ-7) - 25%.
ІІ група - здатні використовувати протигази, але потребують в допомозі посторонніх при одяганні його - 15%.
ІІІ група - потребують одягання шолому для поранених в голову (ШП) - 10%.
ІУ група - потребують направлення в сховище, так як згідно важкості ураження не можуть використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання - 50%.