Засадничі принципи неперервної валеологічної освіти в україні т.Є. Бойченко



Дата конвертації14.12.2016
Розмір445 b.
#10457


ЗАСАДНИЧІ ПРИНЦИПИ НЕПЕРЕРВНОЇ ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

  • Т.Є. Бойченко,

  • кандидат педагогічних наук, доцент,

  • професор кафедри філософії і освіти дорослих, проректор з наукової роботи – директор НДІППО ДВНЗ “УМО”

  • НАПН України


Інформаційні блоки повідомлення

  • Сучасне наповнення принципу науковості

  • Особливе значення принципу превентивності

  • Принцип наступності як запорука неперервності валеологічної освіти





ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ безперервної валеологічної освіти в Україні:

  • науковість

  • доступність

  • безперервність

  • практична цілеспрямованість

  • системність

  • наскрізність



Формулювання принципу науковості у Концепції неперервної валеологічної освіти (1994 р.)

  • «Знання про здоров’я людини мають, по-перше, об’єктивно відображати сутнісні характеристики реального стану здоров’я окремих людей, груп, етно-соціальних спільнот, народу України в цілому; по-друге, робити це у системній і доказовій формі. Водночас не слід забувати й про те, що дотримання вимог науковості аж ніяк не означає обмеження системи валеологічних знань сферою лише наукових, а становить усю сукупність позанаукових знань про здоров’я людини, зокрема нагромаджених віковим народним досвідом»



Визначення здоров’я - І

  • Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних вад

  • (ВООЗ, 1948 р.)



Сутність здоров’я розкривається при аналізі цього поняття за різними підходами

  • феноменологічним;

  • онтологічним;

  • гносеологічним;

  • холістичним;

  • детерміністським;

  • герменевтичним.



Людина як феномен має атрибути (розум, совість тощо), які, в свою чергу, теж є феноменами.

  • Таким атрибутом є й здоров’я – багатомірний і водночас цілісний феномен взаємоузгодженої життєдіяльності людини.

  • Цей феномен може розглядатися як стан, явище і процес.



За онтологічним підходом, буття людини базується на оздоровчому імперативі, який має процесуальний характер.

  • Процесуальний ланцюг не обмежується лише збереженням і зміцненням здоров’я, бо розпочинається з моменту зародження людини на ембріональній стадії.

  • Саме тому повний ланцюжок процесів, які відбуваються у здоров’ї як феномені, нині має такий вигляд: формування, збереження, зміцнення, використання (або споживання), відновлення та його передачі (ФЗЗВВП) здоров’я через його фізичну, психічну, соціальну та духовні складові.



Холістичний підхід підкреслює цілісність здоров’я та взаємозв’язок і взаємозумовленість усіх його складових – фізичної, психічної, соціальної та духовної.

  • За його допомогою усвідомлюється рівноправність усіх цих складових за умов гомеостазу (рівноваги) та їх ієрархізація при порушенні рівноваги в організмі людини та можливість саморегуляції як властивості живої (функціональної) системи.

  • Підстави для твердження: положення теорії функціональних систем П.К. Анохіна



Гносеологічний аналіз дозволяє визначити суб’єкта (носія) здоров’я

  • Суб’єктом здоров’я є:

  • людина;

  • група людей;

  • спільнота;

  • суспільство загалом.



ДЕТЕРМІНІСТСЬКИЙ підхід дає можливість визначити причинно-наслідкові зв’язки ФЗЗВВП здоров’я, здійснити квантифікативний його аналіз, встановити взаємозв’язки між його складовими

  • За його допомогою:

  • визначають кількісну характеристику здоров’я загалом та його кожної складової;

  • встановлюють закономірності взаємозав’язку його кількісних параметрів;

  • встановлюють шляхи і методи моніторингу здоров’я;

  • здійснюють поточний та довгостроковий аналіз стану індивідуального здоров’я, здоров’я груп людей, спільнот та суспільства загалом;

  • розробляють короткостроковий та перспективний прогноз кількісної характеристики здоров’я



Герменевтичний підхід дозволяє зрозуміти його цілісну сутність і сформулювати дедуктивне визначення здоров’я та його індуктивний ряд: здоров’я – цілісний і водночас багатомірний феномен взаємоузгодженої життєдіяльності людини.

  • Він розкривається через стани, явища і процеси ФЗЗВВП фізичної, психічної, соціальної та духовної складових здоров’я людини, групи людей, спільноти та суспільства загалом.



Здоров’я людини – багатомірний і водночас цілісний феномен гармонійної життєдіяльності людини.



Критерії визначення здоров’я як категорії

  • Онтологічний: здоров’я є необхідною умовою буття людини, що виявляється через оздоровчу стратегію функціонування організму людини і виявляється в оздоровчому імперативі.

  • Лінгвістичний: слово “здоров’я” є в усіх мовах світу.

  • Діяльнісний: щоденне життя людини відбувається як низка застережних дій на основі безумовних та умовних рефлексів.

  • Когнітивний: продукування людством знання про здоров’я в вигляді різнорівневих блоків інформації – ідей, гіпотез, концепцій, законів, закономірностей, принципів, теорій, методів, методик.

  • Епістемологічний: Здоров’я є предметом вивчення таких наук, як медицина, антропологія, соціологія, психологія, педагогіка і, насамперед, валеологія.



Формулювання принципу превентивності у Концепції неперервної валеологічної освіти (1994 р.)

  • Превентивність — характерний, особливо для валеології, принцип, який полягає в тому, що знання, які можуть знадобитися людині в конкретний момент її життя (в екстремальних чи циклічно повторюваних умовах), суб’єкт навчання одержує упереджувально.



Принцип превентивності, іманентний валеологічній освіті,

  • уможливлює відповідь на питання «коли?»;

  • упливає на необхідність вчасного, попереднього подання тієї чи іншої інформації всім учасникам навчально-виховного процесу, а особливо – учням з урахуванням їх віку, психологічної готовності до сприйняття важливої не лише для збереження рівня їх здоров’я, а часом навіть і життя;

  • регламентує вибір елементів змісту освіти та структурування навчальних програм.



Превентивність (від лат. prae-venio – упереджувати) відображає ідею І.І. Брехмана про навчання здоров’ю.

  • Превентивність (від лат. prae-venio – упереджувати) відображає ідею І.І. Брехмана про навчання здоров’ю.

  • Поняття превентивності тісно пов’язане з профілактикою. Останній термін є усталеним для різних галузей знання, особливо для медицини.

  • Сутність поняття профілактики можна вивести від:

  • – латинського слова prōficio – іти попереду, допомагати, приносити користь, бути корисним;

  • – складного словоутворення, що містить в основі philo – любити, бути приязним.

  • Якщо прийняти перший варіант значення суті профілактики, вона означає застережні дії.

  • Саме тому поняття «профілактика» і «превентивність», з певними засторогами, є синонімами.



КРИТЕРІЇ визначення поняття “профілактика” як категорії:

  • Щоб стати одним із засадничих принципів розбудови системи галузі знань, профілактика має розумітися не лише як система застережних дій.

  • Профілактика, як і здоров’я, має розглядатися як філософська категорія, що уможливлює її використання на різних методологічних рівнях – світоглядному, загальнотеоретичному, спеціальнонауковому.



У ЛЮДИНИ ІНСТИНКТИВНИЙ ОЗДОРОВЧИЙ КОНТРОЛЬ ВИЯВЛЯЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ОЗДОРОВЧИЙ ІМПЕРАТИВ.

  • Безумовно-рефлекторні оздоровчі реакції людини реалізуються:

  • · на підкірковому та спинномозковому рівнях;

  • · через:

  • відчуття болю;

  • пошук води;

  • потребу в солі під час вагітності;

  • відтворення роду (вибір шлюбного партнера, створення умов для вирощування дітей, догляд за дитиною); базується на репродуктивному інстинкті;

  • рогівковий і зіничний, сухожильні рефлекси (колінний, ахілів, п’ятковий, періодонтальний тощо);

  • адаптивні процеси до змін в довкіллі та при гомеостазі.



ОЗНАКИ БЕЗУМОВНО-РЕФЛЕКТОРНИХ ОЗДОРОВЧИХ РЕАКЦІЙ ЛЮДИНИ:



Народи світу про профілактику

  • Мий зуби, коли миєш руки, то матимеш зуби, поки будуть руки (швед.)

  • Від звички зловживання – один крок (колумб.)

  • Коли рот жує, живіт радіє (баск.)

  • Хвороби через рот проникають (яп.)

  • Здоров’я – основа всього (перс.)

  • До дому, де не буває сонця, вчащає лікар (грецьк.)

  • Хто за жабою йде, той до ями впаде (італ.)

  • Годуй лише м’ясом сьогоднішнім, хлібом учорашнім і вином торішнім, — я скажу лікарям: “Бувайте!”(баскс.)

  • Як хочеш здоров’я мати, мусиш рано вставати, а звечора лягати (укр.)









Профілактика – одна з наріжних форм людського мислення

  • Ідеї

  • Категорії

  • Закони

  • Закономірності

  • Гіпотези

  • Теорії

  • Концепції

  • Методи

  • Засоби

  • Методики







Профілактика має значення категорії, яка відповідає необхідним критеріям

  • Профілактика – це:

  • *основний, загальний рід буття людини;

  • *мовна одиниця, певна лексема, яка відображає це буття;

  • *одна з найзагальніших форм людської діяльності”

  • *одна з наріжних форм людського мислення, що функціонує неусвідомлено, стихійно;

  • *основоположне, фундаментальне, найзагальніше поняття галузі знань.



МЕТОДОЛОГІЧНІ РІВНІ АНАЛІЗУ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРМІНУ “ПРОФІЛАКТИКА”

  • 1. Світоглядно-методологічний

  • (категорії, поняття,закони)

  • 2. Загальнотеоретичний

  • (теорії, гіпотези, принципи)

  • 3. Спеціальнонауковий

  • (методи, методики, засоби)











  • Поняття профілактики – полісемантичне

  • Профілактика – філософська категорія (гносеологічне значення терміну).

  • Профілактика – застереження від хвороб (етимологічне значення терміну).

  • Профілактика – це комплекс організаційних, діагностичних, застережних заходів, спрямованих на усунення причин, чинників ризику захворювань з метою збереження здоров’я (холістичний, комплексний підхід).

  • Профілактика – це дії людини, спрямовані на збереження здоров’я, однієї з найбільших цінностей кожної особистості, групи людей, спільноти, людського суспільства (цивілізаційний підхід).

  • Профілактика – засаднича складова діяльності лікаря, спрямована на збереження здоров’я (діяльнісний підхід).



“Принцип доцільності організації дій містить у собі принцип своєчасності проведення кожної дії окремо й узгодження їх за часом у комплексі”.

  • Старіш О.Г. Системологія: Підручник / О.Г. Старіш. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 78.



КОМПЕТЕНТНІСТЬ – здатність успішно відповідати на індивідуальні та соціальні потреби, діяти, виконувати поставлені завдання

      •       
      • Компетентності будуються на
      • комбінації пізнавальних ставлень та практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань та умінь


Здоров’язбережувальна компетентність (від лат. competentia – коло питань) – здатність особистості успішно відповідати на індивідуальні та соціальні потреби, діяти в конкретних умовах, виконувати поставлені завдання щодо здоров’я власного та інших.

  • Здоров’язбережувальна компетентність формується і розвивається на комбінації пізнавальних ставлень та практичних навичок людини, її цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань та умінь, спрямованих на підвищення рівня здоров’я людини.



ОСНОВНІ ОЗНАКИ здоров’язбережувальної компетентності як ключової

  • Поліфункціональність: ця компетентність дозволяє вирішувати проблеми здоров’язбереження людини, групи людей, спільноти та суспільства у просторі всіх чотирьох складових здоров’я – фізичній, соціальній, психічній та духовній.

  • Надпредметність і міждисциплінарність: інформація про ФЗЗВВП здоров’я має місце в усіх ланках неперервної валеологічної освіти (дошкілля, шкільна ланка, додипломна, післядипломна, освіта для дорослих).

  • Багатовимірність: зумовлена сутністю здоров’я людини як багатомірного і цілісного феномена.

  • Забезпечення широкої сфери розвитку особистості: вивчення шляхів і засобів ФЗЗВВП здоров’я, особливо її духовної складової, має особистісне спрямування.



Досягти здоров’язбережувальної компетентності учні можуть, набуваючи життєвих навичок-компетенцій. Це уможливлює адаптивну й позитивну поведінку особистості, спрямовує її на ефективне вирішення вимог і викликів щоденного життя без втрат для здоров’я.

  • Життєві навички-компетенції, необхідні для ФЗЗВВП здоров’я людини, групи людей, спільноти, суспільства, можна групувати за:

  • складовими здоров’я: фізичною, соціальною, психічною та духовно;

  • на життєві та спеціальні ?



Основні життєві навички-компетенції, яких можна набути на уроках основ здоров’я:

  • вибір;

  • прийняття рішення;

  • вирішення проблеми;

  • творче та критичне мислення;

  • ефективне спілкування;

  • самооцінка та почуття гідності;

  • опір тиску;

  • вибудовування міжособистісних відносин;



ЕТАПИ ІНТЕРИОРИЗАЦІЇ ЗНАНЬ (набуття компетенції)





Формулювання принципу наступності відсутнє у Концепції неперервної валеологічної освіти. Зазначається лише принцип наскрізності (1994 р.)

  • Іншими, не менш важливими принципами групування освітніх валеологічних знань є системність і наскрізність у розгляді проблем людини та її здоров’я, природних та соціальних умов ФЗЗСВА здоров’я усіх громадян України та кожного зокрема у цілісному, логічному зв’язку, послідовне структурування валеологічних знань та їх системний виклад.



Основні ланки неперервної валеологічної освіти в Україні

  • дошкільна

  • шкільна

  • додипломна

  • післядипломна



Для реалізації принципу наступності неперервної валеологічної освіти у дошкіллі необхідно:

  • розробити стандарт (базовий компонент) з урахуванням стандарту для початкової ланки загальноосвітньої середньої школи

  • створити програму відповідно до вікових вимог:

  • формування ЗЗК дітей дошкільного віку має мати пропедевтичний характер

  • бути спрямованим на оволодіння елементарними знаннями про здоров’я та найпростішими уміннями його збереження і зміцнення

  • розробити навчально-методичний комплект:

  • - посібники для дошкільнят, вихователів, методистів, батьків

  • - створити ресурсні матеріали (макети, муляжі, мультфільми, картки тощо)



Принцип наступності неперервної валеологічної освіти в загальноосвітній школі реалізується за рахунок:

  • наступності побудови структури стандартів початкової та основної ланок загальноосвітньої школи

  • наступності у розробленні програм для початкової та основної ланок загальноосвітньої школи:

  • збереження наскрізних ліній

  • урахування компетентнісного підходу на основі вікової характеристики учнів

  • створення та удосконалення навчально-методичного комплекту для учнів 1-9 класів, учителів та методистів основ здоров’я

  • Необхідне програмне та методичне забезпечення:

  • типова та варіативні програми, навчальні посібники для 10-11 класів (факультативні курси)

  • ресурсні матеріали для учнів 1-9 класів, 10-11 класів (плакати, роздатковий матеріал, кіно-, відео- аудіоматеріали

  • науково-методичні посібники для вчителів та методистів

  • методичні та науково-популярні матеріали для батьків



В основі програми формування ЗЗК учнівської молоді – сутність поняття “модельно-репрезентативні рівні”, за якого пізнавальний розвиток учнів відбувається від оволодіння елементарними основами валеологічного знання, оволодіння початковими навиками та уміннями валеологічного характеру через валеологічні самопізнання, самоідентифікацію, самовдосконалення і самореалізацію до практичного валеологічного самовизначення, формування валеологічної свідомості відповідно до запитів сучасності і запровадження в сфері практичної життєдіяльності системи валеологічно доцільної поведінки.



За такого підходу у шкільна ланка формування ЗЗК мала мати три основні етапи. Однак, у зв’язку з вивченням предмета «Основи здоров’я» лише у 1-9 класах, це відбувається лише на першому та другому етапах.

    • За такого підходу у шкільна ланка формування ЗЗК мала мати три основні етапи. Однак, у зв’язку з вивченням предмета «Основи здоров’я» лише у 1-9 класах, це відбувається лише на першому та другому етапах.
    • На першому етапі (1-4 класи) здійснюється оволодіння учнями елементарними основами валеологічного саморозвитку і формування початкових навичок та вмінь валеологічного характеру.
    • На другому етапі (5-9 класи) відбувається спрямування учнів на реалізацію завдань валеологічних самоідентифікації, самовдосконалення і самореалізації, самопізнання, пов’язаного з оволодінням сучасними теоретичними і прикладними основами валеологічного саморозвитку; пізнання теоретичних засад основ здоров’я органічно пов’язане із розв’язанням індивідуальних потреб збереження і зміцнення здоров’я.


За відсутності валеологічної освіти у 10-11 класах третій модельно-репрезентативний рівень реалізуєтьться лише в умовах міжпредметних зв’язків та при вивченні факультативних курсів.

  • Він має бути скерований на валеологічне самовизначення, формування відповідно до запитів сучасності валеологічної свідомості і запровадження в сфері практичної життєдіяльності випускника школи системи валеологічно доцільної поведінки.

  • Оскільки ця ланка шкільної освіти реалізується неповно, цей етап може бути надолужений під час навчання у ВНЗ



Принцип наступності неперервної валеологічної освіти у ланці ВНЗ реалізується за рахунок:

  • здоров’збережувальну компетентість продовжують розвивати за різними програмами переважно студенти гуманітарного профілю (майбутні педагоги – обов’язково).

  • Необхідні:

  • стандарт додипломної валеологічної освіти, що базуватиметься на сучасному розумінні здоров’я

  • типова програма для різних напрямів підготовки студентів

  • варіативні програми з урахуванням профілю ВНЗ

  • навчально-методичні комплекти з урахування спеціалізації студентської молоді

  • ресурсні матеріали для студентів, викладачів



стандарт валеологічної складової з урахуванням сучасного визначення здоров’я та змісту ЗЗК педагогічних кадрів

  • стандарт валеологічної складової з урахуванням сучасного визначення здоров’я та змісту ЗЗК педагогічних кадрів

  • типову програму для вчителів, методистів основ здоров’я, керівників навчальних установ

  • навчальну та методичну літературу

  • ресурсні матеріали



ВИСНОВКИ

  • Урахування засадничих принципів неперервної валеологічної освіти є основою для ефективної реалізації формування здорового способу життя усіх суб’єктів освітнього і просвітнього процесу

  • 2. Необхідне подальше розроблення усіх принципів неперервної валеологічної освіти у комплексі

  • 3. Задля підвищення ефективності формування і розвитку ЗЗК усіх учасників освітнього процесу необхідним є створення стандарту валеологічної освіти для усіх її ланок, програм типової та варіативних, удосконалення навчально-методичних комплектів валеологічного характеру, належних ресурсних матеріалів



  • Шукайте – і знайдете

  • Біблійна мудрість

  • «Якщо невинність ґрунтується на незнанні, то гіршого засобу захисту не вигадаєш»

  • Лоіс Макмастер Буджолд

  • Учи тоді, коли впоперек лавки лежить.

  • Українська приказка

  • Істина – одна.

  • Та кожний дивиться на неї з свого боку.

  • Т. Бойченко





Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка