Завдання психологічної реабілітації дітей та підлітків, які пережили важку психічну травму, принципово різні безпосередньо після неї і кілька місяців потому



Дата конвертації01.01.2017
Розмір445 b.



Завдання психологічної реабілітації дітей та підлітків, які пережили важку психічну травму, принципово різні безпосередньо після неї і кілька місяців потому.

  • Завдання психологічної реабілітації дітей та підлітків, які пережили важку психічну травму, принципово різні безпосередньо після неї і кілька місяців потому.

  • На першому етапі реабілітаційна робота в цілому може бути охарактеризована як медико-психологічна, на другому – як психолого-педагогічна.



Якщо психологічну травму пережили і батьки, і дитина (що типово для сучасної соціально-політичної ситуації), то темпи відновлення їх психологічного стану істотно змінюються.

  • Якщо психологічну травму пережили і батьки, і дитина (що типово для сучасної соціально-політичної ситуації), то темпи відновлення їх психологічного стану істотно змінюються.

  • Зазвичай діти швидше повертаються до нормального емоційного рівня завдяки більшій психічної гнучкості і адаптивним можливостям. Стан батьків змінюється повільніше і перешкоджає нормалізації психічного розвитку дітей.



1. Формування знань про соціально-політичні події

  • 1. Формування знань про соціально-політичні події

  • Інформуйте дітей, батьків, колег про нововведення в законодавстві, що стосуються захисту прав дітей та надання допомоги особам, які її потребують.

  • • Інформуйте про роботу органів державної влади, громадських організацій, органів місцевого самоуправління щодо надання допомоги особам, які опинились у складних життєвих обставинах, захисту їхніх прав.

  • • Порадьте батькам говорити з дітьми про події, які відбуваються в країні. Поясніть, як краще це зробити.

  • • Порекомендуйте дітям, батькам, колегам звернутися на Національну дитячу «гарячу лінію» для отримання інформаційних, психологічних, правових консультацій: 0 800 500 225 або 772 з мобільного Київстар, Лайф



  • 2. Робота з вразливими групами населення:

  • • cім’ї, члени яких загинули;

  • • сім’ї, члени яких поранені;

  • • сім’ї, члени яких зникли безвісти;

  • • внутрішньо переміщені особи;

  • • сім‘ї військовослужбовців;

  • • сім’ї, в яких зруйновані родинні зв’язки;

  • • безробітні;

  • • особи та члени їх сімей, що зазнають насильства з боку громади за свої переконання.



Рекомендації

  • Рекомендації

  • Виявляти дітей, які потребують соціально-педагогічної та/або психологічної допомоги.

  • • Активізувати роботу з формування навичок безпечної поведінки задля попередження випадків насильства.

  • • Проводити з учнями соціально-психологічні тренінги з метою зниження ступеня агресивності, формування толерантності, попередження випадків насильства.

  • • Сприяти проведенню психологічної та соціально-педагогічної роботи з дітьми з сімей, члени яких загинули.

  • • Сприяти адаптації дітей-переселенців в нових умовах.

  • • Вивчення можливостей громади щодо надання необхідної допомоги дітям, батькам чи колегам, які її потребують.



  • 3. Протидія булінгу

  • Булінг (від анг. bully – хуліган, задирака, насильник) – визначається як утиск, дискримінація, цькування. Вчені визначають шкільний булінг як тривалий процес свідомого жорстокого ставлення з боку однієї дитини або групи дітей до іншої дитини або групи інших дітей.



Хто такий переслідувач?

  • Хто такий переслідувач?

  • Це дитина, яка невпевнена в собі і під цією маскою приховує свою слабкість і неспроможність. Із переслідувачами підтримують дружні відносини, тільки щоб самим не стати жертвою і таким способом намагаються себе захистити від насмішок і будь-якого прояву знущання.

  • Для переслідувача часто характерні такі риси: вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі;

  • вони імпульсивні й легко шаленіють; часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів); не виявляють співчуття до своїх жертв;

  • якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.



Жертвою булінгу найчастіше стають:

  • Жертвою булінгу найчастіше стають:

  • діти з незвичайною зовнішністю (помітні шрами, косоокість тощо або ж зовнішністю, не звичною для даної громади, – інший колір шкіри, розріз очей тощо);

  • замкнуті і сором’язливі діти, з низькою самооцінкою, неуспішні у спілкуванні;

  • діти, у яких немає друзів серед однолітків (більш успішні в спілкуванні з дорослими;

  • часто діти зі специфічними інтересами, що призводить до сприйняття їх як «диваків», талановиті та обдаровані);

  • фізично слабші за однолітків хлопчики;

  • у молодших класах – неуспішні у навчанні, неохайно одягнені діти.



Рекомендації

  • Рекомендації

  • Стежте за груповою динамікою класу, щоб вчасно виявляти випадки булінгу та реагувати на них.

  • • Якщо Ви вважаєте, що дитина стала жертвою булінгу, перш за все переконайтеся, що це дійсно цькування, а не локальний конфлікт.

  • • Заохочуйте дітей розповідати про свої проблеми вам або своїм батькам.

  • • Заохочуйте батьків виявляти проблеми спілкування та взаємодії дитини в колективі, звертатись до практичного психолога.

  • • Для вирішення ситуації шкільному психологу варто працювати не лише з дитиною, яка стала жертвою булінгу, чи з переслідувачем, але й з усім класом.



4. Інформаційна війна

  • 4. Інформаційна війна

  • Як протидіяти інформаційним війнам?

  • Необхідно вчитися (і навчати) відфільтровувати інформацію, а також знизити емоційне сприйняття.

  • Варто говорити собі, що в кожної сторони є свої інтереси й інформація фільтрується відповідно до них.

  • Шукати інші джерела, що можуть підтвердити чи спростувати факти. Виділити для себе декілька видань та журналістів чи громадських діячів, думці яких можете довіряти.

  • Дуже важливо знаходити не тільки підтвердження своєї точки зору, але й шукати раціональні аргументи в інших.



Формування критичного мислення, яке полягає в тому, щоб:

  • Формування критичного мислення, яке полягає в тому, щоб:

  • • усвідомлювати проблему, встановлювати діалектичний зв’язок між суперечностями;

  • • доводити, добирати прийнятні, відповідні та несуперечливі докази;

  • • знаходити контраргументи;

  • • помічати факти, що суперечать власній думці;

  • • обґрунтовувати;

  • • вибирати одну із багатьох альтернатив;

  • • спростовувати; • узагальнювати;

  • • висувати гіпотези; • робити висновки.



Для попередження та вирішення конфліктів:

  • Для попередження та вирішення конфліктів:

  • • зберігайте витримку в будь-якій ситуації;

  • • вчасно зупиніться, намагайтесь не доводити справи до агресивного чи ворожого загострення;

  • • дайте можливість людині, з якою спілкуєтесь, повністю висловитися;

  • • критикуйте не людину, а її думку;

  • • ілюструйте свою позицію більше аргументами, ніж емоціями;

  • • всебічно аналізуйте розмови, щоб виявити свої помилки, і знати на майбутнє, як їх уникнути;



Для попередження та вирішення конфліктів:

  • Для попередження та вирішення конфліктів:

  • • знайдіть у поведінці, бажаннях, прагненнях своїх близьких щось хороше, зосередьтеся на цьому;

  • • показуйте на власному прикладі дітям, як треба правильно сперечатися;

  • • не переносьте своє змінене ставлення до близьких дорослих на дітей, підтримуйте з дітьми ті ж стосунки, що й раніше;

  • • оцініть свій емоційний ресурс у підтриманні стосунків з вороже налаштованими близькими людьми. Якщо зараз це не під силу – відкладіть на час спілкування або уникайте тем, на ґрунті яких відбуваються постійні неконструктивні суперечки;

  • • зміцнюйте зв’язки, розвивайте теми, які вас зближують.



Як вести діалог із вороже налаштованими співрозмовцями?

  • Як вести діалог із вороже налаштованими співрозмовцями?

  • 1. Не ставити за мету переконати відразу. Ставте за мету можливості спокійно транслювати свою позицію. Вона потім зробить свою справу.

  • 2. Не сприймайте агресію, як спрямовану на вас особисто. Вона – не на вас, а на той образ ворога, який сформувався в їхніх головах. Тому не ображайтеся.

  • 3. Оперуйте спільними цінностями, наприклад, усі погодяться, що мир – кращий за війну. Запитайте, що ми разом можемо для цього зробити. Ви перейдете з позицій, що роз’єднують нас, на позиції співробітництва.

  • Рекомендації

  • Проводьте заняття з дітьми з метою формування толерантного ставлення до інших точок зору, до різноманітностей.

  • • Надайте батькам інформацію про конфлікти, способи їх попередження та вирішення.



Основною допомогою в надзвичайний ситуаціях для дітей є:

  • Основною допомогою в надзвичайний ситуаціях для дітей є:

  • відповідна до віку фактична інформація;

  • • зрозумілі, відкриті пояснення того, що відбувається і, можливо, буде потреба повертатися до цієї розмови не один раз;

  • • допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання;

  • • дитина може потребувати поради, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо хтось із батьків постраждав чи загинув, чи, можливо, через інші обставини);

  • • відпочинок, заняття улюбленими справами;

  • • загальна підтримка як у сім’ї, так і в навчальному закладі;

  • • звичний розпорядок дня для відновлення відчуття спокою;

  • • регулярні запевнення, що все буде добре, що близькі люди піклуються і дбають про безпеку.



  • Доцільно знати та використовувати в розмові з дітьми на тему ситуації в країні правильні слова та вирази. До правильних слів та виразів належать ті, які не є оціночними, не несуть погрози і не навіюють страх, а просто констатують сам факт подій.

  • Не потрібно думати, що всі діти однаково відреагують на якусь травматичну подію. Різні діти на одну і ту ж саму подію прореагують по-різному. На це буде впливати попередній досвід реагування на травмуючі події, рівень розуміння дитиною того, що відбулося і відбувається, чи була надана підтримка та допомога раніше, чи мала дитина дорослого, якому могла б довіряти.



Доцільно обговорювати з батьками можливі реакції дітей на події, тривоги та страхи у зв’язку з ними, та як це відображається в поведінці дитини. Серед дітей у класі можуть бути ті, хто втратив батька чи матір через події в державі. Такі діти можуть переживати втрату і в такий період у них може знизитись успішність, можуть бути складнощі з концентрацією уваги, пригнічений емоційний стан.

  • Доцільно обговорювати з батьками можливі реакції дітей на події, тривоги та страхи у зв’язку з ними, та як це відображається в поведінці дитини. Серед дітей у класі можуть бути ті, хто втратив батька чи матір через події в державі. Такі діти можуть переживати втрату і в такий період у них може знизитись успішність, можуть бути складнощі з концентрацією уваги, пригнічений емоційний стан.

  • Непотрібно навішувати на таких дітей ярлик «проблемна» дитина. Важливо побачити в ній особистість, яка реагує на перенесену втрату.

  • Варто робити все для того, щоб усі діти в класі знали про те, що в якоїсь дитини постраждали чи загинули батько чи мати, і тактовно підходити до обговорення такого питання. Якщо втрати в класі обговорюються, – це дає можливість навчатися дітям висловлювати співчуття і дбайливо ставитися до неї.



Різнобічна підтримка дітей

  • Різнобічна підтримка дітей

  • Емоційна підтримка

  • Це перше, що спадає на думку, коли ми думаємо про підтримку, яку нам надають інші люди. Якщо в дорослих виникають проблеми на роботі, члени сім’ї або друзі будуть кожного дня питати, як себе людина почуває та казати їй, що підтримують її.

  • Це ж саме можна робити і з дітьми. Інколи діти настільки переживають за своїх однолітків, що бояться ставити їм запитання або не звертаються за підтримкою, тому що вважають, що цим вони їх засмутять. Тому вчителям потрібно бути уважними до своїх учнів і бачити, хто з них потребує особливої уваги.



Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку:

  • Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку:

  • • Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали:

  • – можна спокійно та уважно вислухати дитину;

  • – можна визнавати почуття дитини словами «так», «хм», «зрозуміло»;

  • – можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий»;

  • • Покажіть, що розумієте бажання дитини. Надайте їй можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків/чи за цю ситуацію»;



Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку:

  • Навички, які необхідні, щоб надавати дітям підтримку:

  • • Вміння ставити питання, які спонукають дитину до розмови: «Я уважно тебе слухаю…», «Це важливо, що ти розповідаєш…», «Міг би ти розповісти про це більше…».

  • • Встановлення стосунків, що базуються на довірі.

  • • Надання корисного та заохочувального зворотного зв’язку.

  • • Вміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.

  • • Спостерігати за поведінкою дитини тривалий час.

  • • Розуміння та правильне використання невербальних засобів вияву почуттів; терпляче та неупереджене ставлення.

  • • Чуйність та співчуття.



Різнобічна підтримка дітей

  • Різнобічна підтримка дітей

  • Практична допомога. Допомогти впоратися з різними завданнями повсякденного життя. Інколи події так впливають на дитину, що їй важко концентрувати увагу на завданні. Розуміння цього та допомога у виконанні складних завдань є важливим елементом підтримки.

  • Обмін думками, ідеями. Досвід та думки інших людей про певні ситуації можуть бути корисними. Діти можуть використовувати героїв книжок чи фільмів, історичних персонажів інших людей, для обговорення того, як би вони себе вели в тій чи іншій ситуації. Обмін думками з дітьми щодо тієї чи іншої ситуації допомагає їм, оскільки вчить дивитися на ситуації/події з різних точок зору і надає можливість висловлювати власні погляди.



Допомога дітям внутрішньо переміщених осіб

  • Допомога дітям внутрішньо переміщених осіб

  • Чому дітям часом важко спілкуватися? Багато дітей не звикли розповідати дорослим про те, що вони відчувають, і на це можуть бути різні причини. У багатьох дітей може бракувати досвіду говорити про себе, і вони просто не знають слів, якими могли б описати, як і що вони відчувають. Дітям, які зазнали тяжких випробувань, зазвичай важко про них говорити. Вони бояться, що деякі почуття будуть сильніші за них. Діти, які дуже гостро відчули ворожнечу, можуть бути підозріливими, вони можуть не бажати спілкуватися тому, що побоюються, що їх за це будуть сварити. Деяким дітям буває соромно від того, що сталося. В такому випадку варто дуже тактовно запрошувати дітей до діалогу.

  • Якщо демонструвати повагу до дітей та послідовність у своїх відносинах з дитиною, то цим дорослий доводить, що йому можна довіряти. Інколи можна допомогти, просто вислухавши дитину.



  • Вчитель може запропонувати учням свого класу познайомитися з новим однокласником. Щоб вони мали змогу розповісти про свій клас, школу, район чи місто. Дали можливість і дитині розповісти про себе та своє місто чи свій край, про особливості традиції, культуру та інше.

  • Педагог може спонукати дітей, щоб вони написали про себе, про місце, звідки вони прибули, і про теперішні обставини життя, вели такий щоденник або клеїли вирізки в альбом чи картинки про самих себе (така «Книга про історію життя»). Такі автобіографічні прийоми допомагають розвивати розуміння складних обставин та почуттів. Діти молодшого віку можуть малювати малюнки і разом з дорослими називати їх.



Перехід до нової школи може викликати почуття страху в дитини та розгубленість. Дитина може трохи справлятися з ними на уроках, а от на перерві почувати себе самотньою, бо ще не встигла знайти друзів. Тому важливо мати місце, де дитина може побути на самоті, якщо не хоче брати участь в іграх інших дітей на майданчику. Поступово варто допомагати дитині інтегруватися в шкільний колектив.Залучення дітей до активного життя класу та школи дасть можливість скоріше адаптуватися та знайти друзів.

  • Перехід до нової школи може викликати почуття страху в дитини та розгубленість. Дитина може трохи справлятися з ними на уроках, а от на перерві почувати себе самотньою, бо ще не встигла знайти друзів. Тому важливо мати місце, де дитина може побути на самоті, якщо не хоче брати участь в іграх інших дітей на майданчику. Поступово варто допомагати дитині інтегруватися в шкільний колектив.Залучення дітей до активного життя класу та школи дасть можливість скоріше адаптуватися та знайти друзів.

  • Педагоги є головним джерелом підтримки для дітей. Якщо з якихось причин педагогу складно спілкуватися з дітьми щодо травмуючих подій, то можна попросити про допомогу шкільного психолога чи соціального педагога. Важливо не залишати дітей без допомоги та підтримки дорослих.Потрібно підтримувати віру в дитини, що ситуація вирішиться на краще.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©pres.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка